От, нарешті воно сталося. Хвилювання, приготування, метушня вже позаду.
Ой, які в мене були муки з підбору одягу - треба ж і виглядати на всі сто, але так, щоб не затміть собою свої ж картини :-)) Макіяж, зачіска. Зачіску та стрижки, доречі, знову зробили погано - наш перукар робить не так, як йому кажеш, а як він вміє :-( А переробляти вже часу не було. Ну та ладна, проте візерунок на колготках в мене дуже підходив під тематику виставки!
А далі… а далі дивіться як все було.
Всі приготування завершені. Ми з головним командиром - зав. відділом культурно-естетичного обслуговування - обговорюємо деякі організаційні дрібниці.
Перші відвідувачі:
Спочатку - офіційна частина - момент відкриття (блін, і як я не додумалася до стрічки з ножицями - хоча не знаю, може це було б банально?).

Це я починаю екскурсію, де розповідаю про кожну з виставлених картин (хоча вигляд в мене як у знаменитого президентського “Ці руки нічого не крали” :-))))
Розповідаю та показую, як робляться пастельні картини. Наступного разу треба буде навіть зробити інсталяцію або притащити мольберт, бумагу, пастель і продемонструвати наочно. І дати спробувати те саме зробити гостям. Не додумалася одразу. Ну нічого, сподіваюся, це не остання моя виставка.



Розповідь була не тільки про техніку створення, але й про історію, про мотиви, про прихований сенс картин. Про те, що в них закладено, про те, що зображено.
Наприклад розповідаючи про цю картину (”У развалин древнего замка”) я нагадала про багату історію Криму, про давні фортеці й зАмки, оборонні стіни та укріплення, що можна знайти по всьому півострову.
Колись в мене навіть була мрія - зробити серію картин, на якій зобразити древні руїни (це - раз) та уламки будівель з древніми візерунками (це - два). Подивимось, може колись і дійдуть руки до цього.
А ця картина (”Іриси. Весняна пристрасть”) викликала справжній фурор:
Далі - фотосесія. З усіма бажаючими, і сама по собі, і з квітами :-))
Далі - фуршет. Колеги, друзі, знайомі, незнайомі. Купа привітань, ще більше компліментів :-)))
Мій викладач (праворуч) та заступник директора санаторію (ліворуч). Привітав мене, сказав що знає мене більше 10 років (о так, виявляється, тепер можна хвалитися знайомством зі мною :-)))), сказав трохи про мої якості як людини, риси характеру. Про поєднання тендітності та іноді - надзвичайної твердості. Висловив сподівання, що наступним святкуванням буде захист кандидатської :-)
А з викладачем ми ще пройшлися повз всі картини та обсудили кожну. Дуже цікаво було почути його думку.


Особливо йому сподобалося композиційне рішення цієї картини:
|
Оформлена картина
|
Та сама картина, тільки прямо і без бліків
|
Сказав, що то класика золотого перетину.
Ще деякі картини.




Відвідувачі залишають свої відгуки.
Далі в програмі - екскурсія по розвалинах Харакської фортеці та парком. Тож відправляю гостей туди, а сама залишаюсь зустрічати тих, хто запізнився, для особливо важливих персон повторюючи прогулянку повз картини з ними та розповідь по кілька разів (тобто, для кожного хто прибував). Ну то що поробиш - на то вони й особливо важливі персони :-)))
Все закінчилося. Падаю з ніг від втоми :-)