FEEDs » Personal

Feeds

411 items (5 unread) in 69 feeds

Personal (2 unread)

• LaSet
• Vedeney
• Andriy Rushchak
• Roman's Blog
• Ribel
• Offtopilot
• FireON
• Mixa-Blog
• Французька булка
• Сергій Ласкавий
• Mustang
• Сумна мелодія
• Nadia
• Sidirom
• LetrOdectUS
• Українка в Чилi
• Оленка
• Блог NewUkie
• Style)r
• MrGALL
• Кримська стежинка
• Новоставський
• Псих
• Чугило
• MCREPER
• Asus
• кава з вершками
• Toss
• Lilumi
• летіла-мріяла
• stfalcon
• Electric
• OOHFIRO
• Skinik
• Безліч
• Nolex
• Vet-al
• zymova
• Микола Стрєбков (1 unread)
• ZIK Берг
• Зеник
• Не Кіт
• ОксамитівБлог
• Тут був Я
• Український іммігрант
• Вовчий Блог
• Іван Ярич
• Одарчук Олександр
• Верблена (1 unread)
• NochniK

Blogosphere (1 unread)

• Blogoreader
• M.P.C.R. (tm)
• BlogoHelp
• akhe.info (1 unread)

IT

• my.ukrweb
• Виспянський Ігор
• whirlwind
• GrAndSE
• Maque
• Sergunik

Other (2 unread)

• Еко Блоґ
• Час зважати
• Трансліт
• Двокрапка
• Serjart
• Про інтернет маркетинг
• Сумно?Ком
• Vorobus (2 unread)
• Тамада

Personal (2 unread)

• September 08, 2010
• 

  Занепад.

   » ‎ Микола Стрєбков
  Занепад.:

  Я взагалі москаликів не дуже люблю, але бачити таке… сумно. На тлі цього пожежі на наших артилерійських сховищах, якими прикривали розкрадання боєприпасів, виглядають вершиною кримінальної думки. Бо тут тупо забили :-/

  

• September 07, 2010
• 

  Цікавинка

   » ‎ Верблена
  Не пам’ятаю, скільки мені було років, коли я вивчила, як називаються пальці на людській долоні: великий, вказівний, середній, безіменний, мізинець. Так от про безіменний. Читала сьогодні книжку Катажини Ґрохолі. І в одному з оповідань героїня, перебираючи назви пальців, безіменний називає сердечним (serdeczny). І пояснює, що на лівій руці від цього пальця йде вена до серця. Тому [...]

• 

  UAhosting святкує свій 4 день народження

   » ‎ Одарчук Олександр

  Цими днями виповнюється 4 роки з моменту появи на ринку послуг хостингу та реєстрації доменних імен компанії http://uahosting.com.ua.

  В честь такого свята компанія протягом місяця (з 07.09.2010 по 07.10.2010 включно) проводить акцію згідно якої цілий місяць будуть дійсні акційні ціни на реєстрацію та продолвження доменних імен.

  .com.ua - 44 грн. (реєстрація), 54 грн. (продовження)

  .in.ua - 24 грн. (реєстрація), 24 грн. (продовження)

  .biz.ua - 34 грн. (реєстрація), 34 грн. (продовження)

  .kiev.ua - 34 грн. (реєстрація), 34 грн. (продовження)

  .com - 74 грн. (реєстрація), 74 грн. (продовження)

  .net - 74 грн. (реєстрація), 74 грн. (продовження)

  Читати повністю »

  Обговорити

  
  

  

• 

  Щоб подумати…

   » ‎ Верблена
  «Найбільший дурень той, хто має хоч трохи розуму». ©

• 

  Good Email Plan

   » ‎ Микола Стрєбков
  The following looks like a Good Email Plan:

  1. Don’t open a message until I’m ready to deal with it.
  2. Don’t store anything—anything—in the inbox.
  3. Put to-do items in the (physical) bookje rather than the (computer) “desktop.”
  4. Never read email before 4pm. (This is the one rule I have been following.
  5. Only one email session per day. (I’ll have to see how this one works.)

  from here

  

• 

  Соликамск. Часть 2: по центру

   » ‎ Тут був Я

  

  Осмотрев в прошлой части Соборную площадь (главный ансамбль Соликамска), прогуляемся теперь по центру города, который представляет собой удивительный сплав Горнозаводского Урала и Русского Севера.

  Прошлую часть мы закончили видами с колокольни на Соборную площадь. Теперь посмотрим чуть дальше – вот такой пейзаж открывается в юго-западном направлении, за собственно площадью:

  

  Соликамск застроен в основном хрущёвками – здесь очень мало уездной застройки и даже сталинок, ведь в те годы, когда форировались купеческие центры, Соликамск был глухим захолустьем. Нет здесь и многоэтажек, так как город стоит на соляных шахтах. Из-за домов выглядывает вершина отвала – на самом деле эти “Соликамские Гималаи” (как их называют в шутку) высотой по 100-200м.

  Но среди разбросанных по холмам хрущёвок тут и там проглядывают главки церквей:

  

  Панорама вдоль Усолки – на переднем плане задворки автостанции, далее белый храм Вознесенского монастыря, а вдали церковь Иоанна Предтечи (1713) в 3км от центра, до которой в этот раз я так и не дошёл (а в 2005 добирался). Обратите внимание, что за речкой начинаются луга и деревенская застройка:

  

  Вид в противоположную сторону – частный сектор в пойме Усолки и многоэтажный район Клестовка в стороне от соляных шахт:

  

  Чуть левее – небольшая старообрядческая церковь Василия Великого (видимо, новодел):

  

  А где-то в этом кадре – знаменитый “Белый Лебедь”, самая известная из российских тюрьм пожизненного заключения. В такие тюрьмы отправляют в основном помилованных смертников (ведь смертная казнь формально не отменена до сих пор). По некоторым данным, здесь сидел и умер один из самых одиозных чеченских командиров Салман Радуев (по другой версии, это было в колонии “Чёрный Дельфин” в Соль-Илецке).

  

  Вообще, север Пермского края – это едва ли не крупнейшая в России “республика зеков”. В одном только Соликамске я видел не менее трёх колоний (включая “Белого Лебедя”), до Перестройки же их было намного больше. Увы, эти зоны известны российскому обывателю намного больше, чем соликамские красоты.

  Узкий и длинный Соликамск имеет одну явную ось – улицу 20 лет Победы, вытянутую параллельно Усолке и являющуюся одновременно частью дороги на Пермь. Сначала пойдём вдоль неё в сторону Перми:

  

  

  Застройка улицы весьма невзрачна, а почти всё интересное сконцентрировано между ней и Усолкой, во многих местах с улицы открываются виды, подобные тому, что на вводном кадре.

  В 5 минутах ходьбы от Соборной площади – ансамбль Спасской (1689) и Михаило-Архангельской церквей (1712-15):

  

  Церковь Спаса Нерукотворного – пожалуй, самый интересный храм за пределами Соборной площади. Как и Троицкий и Богоявленский соборы, она примечательна в первую очередь деталями:

  

  

  

  Церковь действующая и активно реставрируется:

  

  Когда я зашёл внутрь, в храме шла служба. Я постоял с краю немного и собрался уходить, но в притворе меня догнала женщина из церковной лавки… и предложила подняться на второй этаж, где сохранились остатки фресок и идёт основная реставрация:

  

  При этом она не приняла меня за паломника, а сразу признала во мне туриста. На вопрос, можно ли сфотографировать, ответила, чтобатюшка это благословляет. Это еще раз к тому, что не надо грести всех под одну гребёнку и выдавать агрессивную позицию отдельных клерикалов за свойство всей РПЦ.

  

  Еще в 5 минутах ходьбы расположен Вознесенский мужской монастырь:

  

  

  Ансамбль включает Вознесенский собор (1704) и церковь Михаила Малеина (1732) очень странного облика – вероятно, обезглавленную:

  

  

  Внутри монастыря идёт ремонт. Было пусто и очень неуютно:

  

  Сам район вокруг монастыря, в пойме Усолки, показался мне самым люмпенизированным из тех, что я видел в Соликамске. Вообще, город довольно гоповый, и здесь ходить мне было страшновато. Недалеко от монастыря – вот такая дверь с табличкой “Музей истории учреждения”. Мелким шрифтом можно прочитать, что учреждение – это ФСИН (Федеральная Служба Исполнения Наказаний, в известные времена называвшаяся ГУЛАГ). Дверь была заперта, да и времени у меня не было.

  

  Типичный пейзаж этого района:

  

  В одном месте у меня вышел замечательный диалог с мужиком быдловатого вида:

  -Слышь, братан, закурить есть?
  -Извиняй, не курю!
  -Ну это ты зря! Пожил бы еще лет 10, а так я тебя прямо тут порешу!

  Впрочем, сказано это было без всякой агрессии – шутки здесь такие. Но вообще-то район весьма колоритен:

  

  Попадаются красивейшие резные дома:

  

  В пойме жители косят сено, а вдоль Усолки открывается роскошный вид на Соборную площадь:

  

  До церкви Рождества Иоанна Предтечи, как уже говорилось, я дойти не успел (хотя можно и автобусом доехать) – был около неё в 2005 году, так что отсылаю к известному сайту.

  

  Кстати, сквозного пути вдоль Усолки нет – в речку впадает глубокий ручей с размокшими берегами. Но к берегу стоит спуститься ради этих видов.

  Теперь вернёмся к Соборной площади и пойдём от неё в противоположную сторону. Вот такая улица проходит перпендикулярно главной, мимо апсиды Богоявленской церкви:

  

  Как уже говорилось, купеческой застройкой Соликамск чрезвычайно беден – настолько глубок был упадок города в 19в. При этом, жизнь тут теплилась – работали солеварни (по устаревшим технологиям времён Строгановых), совершались крёстные ходы – и всё же я до сих пор не видел города, где контраст между церквями и застройкой был бы настолько велик.

  Из отдельных домов выделяется дом купца Турчанинова (1760-е, перестроен в 19в.) – вошедший в творчество Павла Бажова владелец Сысертских заводов и конкурент Демидовых был выходцем из Соликамска. До вотчины Турчаниновых города Полевской мы еще доберёмся.

  

  Чуть дальше – Преображенский женский монастырь, включающий Преображенскую (1683-90, пятиглавая) и Введенскую (1687-1702) церкви:

  

  На территории монастыря сейчас уютно и прибрано (как и в большинстве женских обителей), а в 19 веке монастырь был в такой нищете, что монахини жили где придётся и едва ли не побирались. Зато молились в роскошных церквях:

  

  Введенская церковь запоминается еще и огромной лемеховой главкой – довольно редкое явление для каменного храма, а тем более такого размера:

  

  

  Новодельный жилой корпус:

  

  И просто вид в сторону Соборной площади:

  

  Еще чуть дальше – церковь Жён-Мироносиц (1780), самая поздняя из соликамских церквей. Первый раз вижу город, в котором нет храмов 19 века. Да и на облике Мироносицкой церкви – печать упадка, по ней видно, что она последняя.

  

  Чуть дальше… нет, не бизнес-центр, а новый ДК компании “Сильвинит”:

  

  “Сильвинит” – это соликамский конкурент “Уралкалия” (Березники), которому принадлежат рудники и огромный калийно-магниевый завод. От интеллигентной женщины из Березников, с которой я ехал в поезде, слышал, что на “Уралкалии” многие завидуют рабочим “Сильвинита”, где выше зарплаты и больше средств вкладывается в социальные проекты. Этот ДК (точнее, КДЦ – культурно-досуговый центр) – тому подтверждение.

  За КДЦ стоит свернуть к берегу Усолки в район частного сектора бывшего села Красное, где в 1731 году Григорий Демидов (внук основателя династии Никиты Антуфьева) заложил первый в России ботанический сад (вероятно, консультируясь со своим хорошим знакомым Карлом Линнеем). По легенде, Акинфий Демидов за столь несуровое увлечение лишил сына наследства и женил на старухе, но как минимум возраст жены Григория говорит о том, что это неправда, да и в металлургии Григорий преуспел.

  Ботанический сад до наших дней не сохранился, но его “потомком” стал московский Нескучный сад, созданный братом Григория Прокопием Демидовым в 1756 году.

  

  Ныне достопримечательность бывшего Красного – Людмилинская соляная скважина в пойме Усолки. Когда-то на этом месте стоял один из сользаводов Рязанцевых – последних соликамских купцов-солеваров. Технологии тут были на уровне Средневековья, соль добывали в виде рапы из скважин, которые укрепляли трубами из стволов лиственницы. Как правило, над скважинами стояли рассолоподъёмные башни, но конкретно Людмилинская скважина была пробурена в 1906-07 годах с научными целями. Вероятно, именно это и позволило ей уцелеть, в то время как другие соляные колодцы были засыпаны при ликвидации старых заводов.

  

  По своему устройству эта скважина ничем не отличается от тех, что бурили здесь 500 лет назад первые солевары – деревянная труба и текущая наверх зеленоватая рапа, слабо пахнущая сероводородом. По факту – памятник 100-летней давности, по сути – Средневековья. Солёная вода считается целебной (и не зря – проверено еще в 2002 году!), поэтому в скважине активно купаются местные жители:

  

  Вместо того, чтобы обложить меня матом за то, что “озабоченный” и “ща, б…, сфоткаешь нас тут в купальниках, а потом на порносайте, нах, выложишь”, отдыхающие очень весело предложили мне окунуться. Но вода в колодце ледяная, отмываться от соли в грязнющей Усолке мне не хотелось, поэтому понаблюдав немного за тем, как люди с головой окунались в колодец, я отправился дальше.

  В следующей части – о старинном Усть-Боровском сользаводе и современных солеотвалах.

  Взято тут.

  
  Переглянути більшу мапу

• 

  Одне з пасхальних яєць Фотошопа-ЦС-п’ятого #photoshop

   » ‎ Vet-al
  Є у розробників фотошопа звичка називати нові версії програмульки якоюсь кодовою назвою. Мало того, вони ще й придумують приховані сплеш-скріни для цієї кодової назви. І тільки тим, хто знає магічні комбінації клавіш, відкриваються невидимі іншим картинки. Недавно поставив собі п’ятого… руки засвербіли глянути, що ж вони придумали на цей раз Практично на кожному неофіційному сплеш-скріні [...]

  
  

  

• 

  Розклад доповідей на Microsoft TechDays Осінь 2010: Windows Server SP1/SCE/SharePoint

   » ‎ Одарчук Олександр

  Я раніше писав про те що скоро відбудуться чергові TechDays - Microsoft TechDays Осінь 2010: Windows Server SP1/SCE/SharePoint Сьогодні стало відомо про розклад доповідей на цей захід.

  Розклад доповідей на Microsoft TechDays Осінь 2010: Windows Server SP1/SCE/SharePoint

  09:00—09:30 - Реєстрація, привітальна кава

  09:30—10:15 - Нововведення у Windows Server 2008 R2 SP1: DynamicMemory, RemoteFX 

  (Ігор Шастітко, експерт з ІТ-інфраструктури, Майкрософт Україна)

  10:15—11:30 - Нові можливості для управління ІТ-інфраструктурою малих та середніх підприємств із System Center Essentials 2010 (Ігор Шастітко, експерт з ІТ-інфраструктури, Майкрософт Україна)

  11:30—11:45 - Перерва

  11:45—12:45 - Доповідь Intel (Xeon/сетевые адаптеры/SSD)

  12:45—13:45 - Обід

  13:45—15:00 - 10 найважливіших нововведеньв SharePoint 2010 для ІТ-спеціалістів (

  Ігор Шастітко, експерт з ІТ-інфраструктури, Майкрософт Україна)

  15:00—15:15 - Перерва

  15:15—16:30 - Розгортання та управління веб застосунками Office WebApps в SharePoint 2010

  16:30—16:45 - Перерва на каву

  16:45—18:00 - Розгортання, оновлення, міграція продуктів SharePoint, архітектура резервного копіювання та захисту від збоїв із застосуванням SC DPM 2010 (Ігор Шастітко, експерт з ІТ-інфраструктури, Майкрософт Україна)

  Читати повністю »

  Обговорити

  
  

  

• 

  Про політику і хабарників

   » ‎ Псих

  Зараз при владі бюрократи старого гатунку. Їхня політика проста як “2+2″: впровадити якомога більше можливостей для корупційних схем у суспільно-масове життя. Для чого це робиться? Та тому, що чим більше людей живляться хабарями, тим більш лояльними вони є по відношенню до існуючого режиму. наприклад, ніколи не повірю, що той таки Табачник проти зовнішнього тестування з ідеологічних міркувань. Це не більше ніж мулька для електорату “ПР”. Головна причина – “підсадити” якомога більше чинуш різних рівнів на “гачок корупційних схем”. Це не більш ніж спроба “пустити коріння”, конвертувати людей яким чужі принципи ринкової конкуренції у лояльних до режиму.

  По версії “ПР” піклування про добробут громадян означає наплодити всіх можливих і не можливих корупційних схем для всіх і кожного, щоб всі і кожен з цих схем живились. Чи варто знову казати, що це дорога у тупик? Ми вже дожились до того, що їздимо до країн-сусідок членів ЄС за товарами широкого вжитку. Вони там дешевші ніж у нас! Харчуватись там дешевше ніж у нас! Чому? Тому що собівартість чашки кави у їхній кафешці нижча (не зважаючи на євро, на вищі зарплати) ніж у нашій (“тому, що професійні”: хабарі чиновникам, санстанціям, пожежникам і т.д.). Тому, що у нас у дуже особливий спосіб влада “дбає” про добробут громадян.

  Той хто бере хабар сьогодні – завтра віддасть у двічі більший іншому. Це підвищення безкінечне поки не закінчиться колапсом. Типу як змія, що поїдає сама себе починаючи з хвоста.

  

• 

  Мафія 2 mafia

   » ‎ Toss
  
  Пройшов Мафію 2. Прекрасні 10 годин геймплею.
  Вся гра, йшла, як в фільмі, лише час від часу доводилося робити речі вручну. Купа цікавих діалогів, перестрілок, розваг.
  Місто просто прекрасне, не занадто велике і не дуже мале. Сполучене дуже гарними мостами. Дуже часто доводилося в місіях їздити з одного кінця міста в інше.
  Сюжет класно позакручували, головний герой просто пересварив всіх. В грі заховано 50 постерів реального плейбоя тих років.
  Дуже цікаво було бігати і спостерігати, як головний герой розв'язував купу життєвих проблем. Графіка теж непогана, просто неймовірне освітлення вечорами, під час дощу.
  Саме місто міняється протягом всіх пір року. Сонячне влітку, дощове восени, засніжене взимку.
  Непогано зроблене АІ, інтелектуальні більш-менш жителі, міліція, водії і всі оточуючі люди. Багів, практично нема.
  Загалом 2 Мафія мені дуже сподобалася, не жалію, що пройшов). 9/10.

• September 06, 2010
• 

  Тепла осінь в холодному місті

   » ‎ Сумна мелодія

  Місце проведення Гогольфесту цього року виправдало мої надії. Вчора вперше була - дуже кльово. Годинна екскурсія територією кіностудії трохи допомогла зорієнтуватись в експозиції.
  Багато всяких кльових штук, шкода не було фотіку.
  Особливо вразив підвал зі старими меблями та різким вологим запахом. Сквот мегакрутий теж.
  Але описувати та восторгатись - це пусте, краще прийти і подивитись.

  До речі цього року помітно розширився віковий діапазон відвідувачів - багато батьків з маленькми спиногризиками.

  Ще потрапила вчора на Контрактовій на Свіжу Кров (ОЕ). Що за прикол так освітлювати площу ліхтарями зі сцени? бррр після гогольфесту мало приємного там зловила.

  Все, тепер в мене теж застуда. А метро по 2 грн.

• 

  Знайомство з Drupal

   » ‎ Nolex

  На неділі мені довелось мати справу з Drupal. На перший погляд ця CMS якась незрозуміла і слабенька, але це тільки перше враження.

  По ходу ознайомлення, я виявив, що в Друпалі немає нічого зайвого і немає кучі непотрібних параметрів, як наприклад в CMS Joomla. Склалось таке враження, що код друпала є досить якісним і гарно продуманим.

  
  

  Не могли не порадувати сніппети(сніппет – це кусок програмного коду php, mysql), які можна вставляти прямо в тіло матеріалу! Вони виручають в багатьох ситуаціях, замість того щоб шукати і ставити якісь додаткові модулі, можна просто підібрати потрібний сніппет.

  Категорій/Розділів як таких немає, а є Таксономія – потужна штука, за допомогою якої можна створювати будь-які категорії. Як працює детально розписувати не буду, але головна фішка в тому, що створюється словник, далі в словнику створюються терміни. До матеріалу(нода) можна прив’язати один або декілька термінів і виводити ці терміни, наприклад, в меню. Річ досить сильна і заслуговує уваги.

  ЧПУ(дружні посилання) можна створювати за допомогою стандартного модуля Path(чпу треба буде вводити вручну). Якщо ж треба, щоб система автоматом генерувала ЧПУ із заголовка сторінки, то потрібно скачувати модуль PathAuto. Особисто мені більше подобається перший варіант: сам вибираєш довжину url, кількість слів, найважливіші ключові слова.

  Хоч я тільки поверхнево ознайомився з Друпалом, але хочу сказати, що це потужна і цікава CMS. Мінусів, як таких, поки не помітив.

  Оффтоп. Компанія Архітек пропонує проектування і створення модульних будівель.

• 

  Інтерв’ю у святої людини про бога

   » ‎ OOHFIRO
  На Главреді є чУдне інтерв'ю з Ганною Герман. Як то кажуть - хто має вуха мозок, той все почує зрозуміє. - А проведение референдума возможно? - Президент не произносил это слово. І отак практично все інтерв'ю: про овоча, лише як про щось надприродне, божественне... слова якого містять якусь вселенську Істину, глибокий підтекст... рівно, як і мовчання... Президент сказав, Президент буде/не [...]
• 

  Звичайне чудо з рекламою

   » ‎ OOHFIRO
  В Екслера піддивився вказівку на чудову реалізацію реклами на Ютубі. В кінці ролика натискаємо кнопочку (там все одно яку), а потім (коли відкриється окрема сторінка на Ютубі), хто знає англійські дієслова, вписує команду, що мисливець має зробити з ведмедем (наприклад, fuck, feed, snap, kick, kiss, wash, drive, ride, dress, roll, rock, dance, tease, free, strike, sleep, shoot, [...]

• 

  Оновляємо свій Wordpress до нової версії…

   » ‎ MCREPER

  

  По-маленьку знову починаю наповняти свій блог новими цікавими матеріалами…

  Замітив, що версія Wordpress на моєму блозі дуже старенька, прийшов час і мені її оновити…

  Зразу ж напишу інструкцію як правильно це зробити:

  Крок 1: Перш ніж ви почнете
  На випадок, якщо що-небудь піде не так, будьте впевнені, що зробили резервну копію, скопіювали усі файли та зробили копію бази даних…
  Переконайтеся, що користувач бази даних, зареєстрований в WordPress має права створювати, модифікувати і видаляти таблиці бази даних. Якщо ви встановили WordPress звичайним шляхом і нічого з тих пір не мінялося, все в порядку.
  Деактивуйте ваші плагіни. Модулі можуть бути несумісними з новою версією, так що було б добре пошукати їх більш нові версії та деактивувати їх в будь-якому випадку, щоб уникнути проблем. Ви зможете активувати їх один за іншим після оновлення.

  Крок 2: Заміна файлів WordPress
  Отримайте останню версію WordPress. Скачайте і розархівуйте її на вашому комп’ютері або прямо на сервер.
  Видаліть старі файли в директоріях wp-includes і wp-admin.
  Скопіюйте нові файли WordPress на Ваш сервер поверх старих фото в кореневу директорію. Для цього ви можете скористатися командами FTP або shell. Зауважимо, що це має на увазі * всі * файли, включаючи всі файли у кореневій директорії. Якщо ви використовуєте тему “default” або “classic” і ви вносили до них зміни, ви можете пропустити файли теми.

  ЗАУВАЖЕННЯ… Директорія wp-content вимагає особливої уваги, як і директорії plugins і themes. Ви повинні скопіювати поверх вміст цих директорій, а не директорію цілком, щоб зберегти всі налаштування і доданий вміст.

  Також будьте обережні з збереженням вмісту файлу wp-config.php в кореневій директорії. Цей файл містить поточні налаштування вашого блогу, наприклад інформацію про підключення до бази. Іноді нові версії WordPress додають нові команди в цей файл. (Так, у версії 2.5 була додана мінлива SECRET_KEY, щоб побачити додаткові інструкції оновлення). Порівняйте існуючий файл з  файлом нової версії, який називається wp-config-sample.php. Перенесіть ваші налаштування в файл-приклад і перейменуйте його в wp-config.php або скопіювати нові команди з файлу-прикладу в ваш поточний файл.

  Крок 3: Оновлення вашої установки

  Перейдіть на головну адміністративну сторінку WordPress за адресою / wp-admin. Можливо, буде потрібно повторна авторизація. Якщо оновлення необхідно в цій точці, WordPress виявить це і запропонує вам посилання на зразок http://вашсайт/wordpress/wp-admin/upgrade.php. Перейдіть за цим посиланням і слідуйте  подальшими інструкціям. База даних оновиться для сумісності з новою версією. Якщо ви скасуєте цей процес, ваш блог може дивно виглядати.

  Ось і все, після нескладних маніпуляцій ви можете насолоджуватись найновішою версією Wordpress вашого блогу…

  
• September 05, 2010
• 

  Унікалізуємо наші шаблони

   » ‎ MCREPER

  Більшість із нас не дизайнери і ми не вміємо верстати шаблони, тому використовуємо переважно шабони із інтернету..
  Але те, що знаходиться в публічному доступі, вже заїжджені і сайти з однаковими шаблонами зустрічаються досить часто. Що ж робити. Є пару варіантів..

  Замовити дизайн у професіоналів для перспективних СДЛ (сайти для людей) – непогано, але для цього потрібні кошти…

  Але якщо ви робите відвертий ГС (гамносайт), або ж на початковому етапі грошей немає і не знаєш – чи принесе майбутній сайт дохід чи так і залишиться в “запасі”, і взагалі, чи варто в нього спочатку вкладати, чи може краще на просування витратити цю суму.

  Вихід – переробити шаблон.

  Роботи пошукових систем не навчилися бачити картинки, зате чудово розуміють структуру сайту. Тому заміною зовнішнього вигляду (шапка сайту, іконки і т.д.) можна добитися лише візуальної унікалізації, що підійде для СДЛ, але для ПС (пошукових систем) залишиться старою.

  Я постараюсь розказати про переробку шаблонів для пошукових систем, яка підійде нам для створення своїх сателітів…

  Особисто я вважаю, що шаблонний дизайн – лише одна з ознак ГС. Навряд чи серйозні проекти, орієнтовані на людей, будь це сайт-візитка або дошка оголошень, стануть використовувати готовий шаблон. У крайньому випадку додадуть все одно в нього щось своє, перероблять під себе.

  Чим більше сайт відрізняється від інших, тим краще. У такому випадку “спалити”, що це черговий згенерований по-швидкому ГС, боту буде складніше.

  Отже, ми будемо міняти:
  - назву зображень
  - назви класів і стилів CSS
  - кольори та шрифти
  - розташування блоків

  Зображення

  Все просто – потрібно перейменувати всі графічні файли, які використовуються в шаблоні. Зазвичай зберігаються вони в папці images /. Також необхідно точно такі ж заміни зробити в посиланнях на ці зображення в HTML-і php-файлах шаблону.

  Класи та стилі CSS

  Зазвичай стилі CSS зберігаються у файлі style.css. Потрібно змінити всі назви стилів.
  Наприклад, назва стилю. Menu міняємо на. Newmenu
  І не забути поміняти в HTML-і php-файлах шаблону назви відповідних класів (тобто <div class=”menu”> на <div class=”newmenu”>).

  Кольори і шрифти

  Змінити у файлі CSS всі кольорові гами на кілька пікселів.
  Приміром, колір # 000000 поміняти на # 000025. Візуально це не помітно, але колір вже інший.
  Також варто поміняти шрифти (наприклад, з Times New Roman на Arial) і розмір на 1-2 пікселя.

  Розташування блоків

  Можна поміняти місцями деякі блоки. Або ж додати подібні.
  Якщо дружите з HTML-версткою, то можна замінити DIV’и на таблиці і навпаки.

  Ось такими діями можна зробити унікальний шаблон для ПС.  Звичайно, без хороших унікальних статей ваш сайт довго не протримається в пошукових системах, але це вже тема для іншого обговорення…

  

• 

  Немирів і Nemiroff

   » ‎ Тут був Я

  Підозрюю, що дехто не здогадується, що Немирів — то не лише горілка. Це ще й подільське місто з насиченою подіями історією, трипільським чи як мінімум скіфським походженням і кількома симпатичними архітектурними пам’ятками. Попри солідний вік, як і належить столиці, Немирів виглядає гарно, шляхетно.

  Про столицю я сказав не у переносному значенні, натякаючи на горілчане значення містечка для питущої нашої землі. Немирів дійсно був столицею, щоправда Малої Русі-України — по суті турецького протекторату під орудою Юрія Хмельницького.

  

  Про це, як і про княгиню Щербатову, чий палац на фото — трішки згодом. Спершу — про походження тої войовничої, себто не мирної назви.

  Найчастіше згадується легенда про давньо-руське поселення Мир чи Мирів, яке нібито зруйнували татари (навіть наводиться рік — 1260-й). За якийсь час містечко відбудували, але вже на новому місці й назвали його Не-мирів. Похідна від того інша легенда. Чи то татари запропонували русичам мир, чи то навпаки. Але хтось з них відмовився, сказав «не мир».

  Філологи ж схильні вважати, що така назва мала б походити від імені: Кий — Київ, Немиря — Немирів. Навіть знайшли хто то був. Великий князь Литовський Ольгерд, долучивши ці землі до своєї держави, видав наділ отаману Немирі. Багато хто каже, що міфічному.

  

  Офіційною датою утворення вважається 1506-й рік (традиційно мається на увазі перша писемна згадка). Проте самі немирівчани лічать роки від 1363-го або 1390-го років, тобто дійсно від часів князівства Литовського.

  Що ж стосується давнішої історії, то археологи неподалік від міста знайшли городище часів Трипілля і Скіфії. Немирівське городище площею у 100 га оточували рови й земляні вали. Тут розташовувалось одне з найбільших міст скіфської історії. В петербурзькому «Ермітажі» представлена чимала колекція знахідок з немирівських розкопок.

  

  

  Довгий час місто було у власності магнатів Четвертинських, чиє родове гніздо ми з вам нещодавно відвідували. Федір Четвертинський наприкінці XV ст. був брацлавським і вінницьким намісником і його нащадки ґаздуватимуть в краї аж до початку XIX століття.

  Проте саме Немирів Четвертинські втратять. Донька справця Луцького староства Матвія Четвертинського Анна виходить за князя Януша Збаразького, брацлавського воєводу. Містечко йде за посаг. Вже певно за клопотом Януша Немирів дістає Маґдебурзьке право в 1581-му році.

  Сюди ж, до Немирова воєвода запросить на переговори Івана Підкову. Замість переговорів козацького отамана буде ув’язнено, а згодом — страчено.

  

  

  Після смерті сина Януша Юрія рід Збаразьких припиняється. Родовий Збараж та чимало іншого добра переходять у власність Яреми Вишневецького. Руський воєвода, представник могутнього роду, онук легендарного Байди був одним з найбагатших шляхтичів.

  (Йому ж місто завдячує своїм історичним гербом. Від сучасної аляповатої каші будь-якого фахівця з геральдики має негайно знудити).

  Герб Яреми Вишневецького

  Герб Немирова XVII-XVIII ст.

  Сучасний герб Немирова

  За часу Гетьманщини Немирів — сотенне містечко Кальницького полку. В останню чверть XVII ст. значний шмат Поділля, зокрема і Немирів належать Туреччині.

  На згадку про наступників скіфів — сарматів Османська імперія утворює маріонеткове Сарматське князівство зі столицею у Немирові. Причому князем призначають того самого Юрія Хмельницького. Син великого гетьмана прокнязював недовго, та й Поділля в 1699-му році знову відійшло до Польщі.

  

  Новим власником Немирова стає великий коронний гетьман Юзеф Потоцький. Гетьман був прихильником саксонських королів на польському престолі, що втім не заважало йому гратися у власну зовнішню політику.

  У відбудованому в Немирові замку в 1737-му Потоцький влаштовує справжній міжнародний конгрес, де приймав делегації Росії, Англії, Австрії, Голландії, Туреччини.

  Значну роль у розвитку містечка відіграє онук Юзефа Вінсентій Потоцький. Він відкриває в Немирові корпус шляхетної молоді (майбутня Немирівська гімназія 1838 р., яка мене ні разу не вразила, тож я ставлю фото моїх більш допитливих колег).

  

  Граф-католик дає дозвіл, а можливо навіть і землю для заснування православного Немирівського жіночого монастиря. Василіянський монастир був у містечку ще давніше.

  За радянських часів обитель, звісно, не діяла, дві монастирські церкви було зруйновано. Проте Свято-Троїцький храм, збудований в 1881-му вцілів. Сучасна обитель є ставропігією, тобто має особливий статус, як, скажімо, Севастополь.

  

  В старому замку були створені мануфактури, де вироблялися килими, полотняні набивні скатертини і хустки. Крім того, Потоцький впровадив виробництво капелюхів, шабель і рушниць, постачаючи цю продукцію частково і на експорт.

  Хобі пана Вінсентія було зрозумілим для XVIII століття — садівництво. Потоцький вирішив привабити до цього захоплення й інших: за його наказом селяни, щоб одержати дозвіл на шлюб, мусили попередньо висадити кілька плодових дерев, причому прищепу належало брати лише з графського розсадника, де були найкращі сорти. Така дивна захцянка власника міста приносила щедрі плоди його підданим — чимало немирівчан добре заробляло на вирощуванні і збуті фруктів.

  

  Господар з помпою приймає в 1787-му році Станіслава Августа Понятовського, коханця ще молодої Катерини II і за сумісництвом останнього польського короля. В 1791-92-му роках у Немирові квартирує Тадеуш Костюшко, учасник війни за незалежність США і польського антиросійського повстання.

  Між іншим, квартируватимуть у Немирові й російські солдати. Тут, у родині поручика Олексія Сергійовича в 1821-му році народиться син Микола Некрасов, котрий стане знаменитим російським поетом і публіцистом.

  

  

  

  У перші роки російського владарювання Немирову не щастить. Після пожеж 1803 і 1811-го років місто вигорає вщент. Власне з тої причини всі архітектурні принади не старіше як XIX-XX ст. Немирів придбаває за якісь неймовірні гроші Станіслав Щенсний Потоцький, той самий закоханий авантюрист, господар Тульчина і уманської «Софіївки».

  Його коштом в 1805-30 рр. за проектом італійських архітекторів будується костел Йосипа Обручника. Освячено храм було лише в 1838-му. За радянських часів культовий заклад служив за культурний, напередодні війни йому позносили вежі, тож упродовж багатьох років храм було не впізнати.

  Реконструкцію завершили буквально кілька років тому.

  

  

  Після смерті Станіслава Щенсного Немирів дістається у спадок спершу його старшому сину, але згодом не без пригод — іншому нащадку, Болеславу Потоцькому. Син шпигунки Софії Главані, приділяє поселенню належну увагу.

  Його донька Марія Потоцька у 1856-му бере шлюб з графом Григорієм Строгановим. Один з нащадків знаменитого російського роду солепромисловців успадкував не лише пристрасть до колекціонування (можливо через неї він перекопує у пошуках скарбів скіфське городище), але й підприємницьку хватку.

  (На багатьох сайтах наголошується, що у молодих було років під 70 (!) різниці. Та обставина, що дідусь мав стати батьком майбутньої княгині Щербатової у 86 років чомусь не надто здивувала. І все через прикру помилку: мова йде про Григорія Сергійовича, а не Олександровича).

  

  

  Власне Григорій Сергійович і започатковує алкогольне виробництво в Немирові. 1872-го тут будується найбільший на Поділлі винокурний завод. Справу батька продовжує донька Марія. Після шлюбу з князем Олексієм Щербатовим — княгиня Щербатова.

  «Саме вона, з її продуманим, зваженим підходом до справи, заклала наріжні камені управління компанією, якими у Nemiroff керуються й сьогодні», — так про неї пишуть на сайті Nemiroff. Не можу сказати про саме ті наріжні камені, але під її орудою будуються чимало міських споруд, млин-електростанцію і, звичайно, палац.

  

  

  Палац, який певно у спадок про титул старшого Строганова мало не офіційно називають «палацом графині Щербатової», княгиня замовляє чеху Іржі Стібралу (він же — автор будівлі електростанції). Архітектор і художник був професором вже у 28 років, проте маєток Щербатової виявився для нього не з простих завдань.

  

  

  Споруджують його на місці палацу графа Болеслава Потоцького. За народним переказом, княгині передрекли, що після завершення будови вона помре. Це, мовляв, і було причиною відносно довгої підготовки й подальших переробок.

  Розпочаті ще в 1885-му роботи тривають до 1900-го, причому зі значною зміною первісного проекту. Будівля формах повторює обриси старого палацу. Стіни виконані з ямпільського пісковику, обидва фасади прикрашені класичними елементами.

  

  

  

  Велика увага приділяється начинню палацу: встановлюється сучасна на той момент система опалювання, сантехніка. Майстерні садовники з Відня, Брюсселя, Праги старанно розплановують парковий ансамбль на 85 га.

  

  Після революції княгиня з дітьми залишається у маєтку (її чоловік Олексій помер в Ніцці в 1912-му). Вважаючи себе поза політикою, вона надає притулок, харчує німців, поляків, росіян незалежно від прапорів.

  Незважаючи на охоронний мандат, місцевий ревком проявляє ініціативу. В січні 1920-го Марію Григорівну з дітьми і навіть гостею було розстріляно у власному парку. «Безхозне майно» (як і спиртзавод) націоналізують, але замість звичного пограбування і знищення — облаштують оздоровницю.

  

  Санаторій «Авангард» діє тут і досі. Щось, певне, в цьому є, відпочивати не з «Немировим», а у Немирові.

  

  

  Немирів на Google-картах. Районний центр Вінницької області.

  Проїзд на автомобілі від Києва — 246 км (біля 3,5 годин дороги), від Вінниці— 44 км, від Кіровограда — 276 км. Поруч варто подивитись на мавзолей у Печері, пам’ятки Тиврова і Тульчина, палац у Вороновиці.

  
  Переглянути більшу мапу

  

  p.s. На момент написання цього тексту Немирів уславився ще одним фактом. Його міський голова — один з небагатьох українських чиновників, оголошених у міжнародний розшук.

  Віктора Качура звинувачують в отриманні хабара у сумі 1 млн. 790 тис. грн., які начебто він отримав за сприяння продажу земельної ділянки. Затримали його у кабінеті нотаріуса, який розташований поряд з приміщенням міської ради. Потім відпустили під підписку, а той накивав п’ятами.

• 

  Гугл хитробожий

   » ‎ Микола Стрєбков

  Кожен вебмайстер знає, що з певного часу в Google Analytics з’явилась можливість бачити свій заробіток на AdSense в розрізі по джерелам трафіка. Тобто, якщо на ваш сайт приходять люди з сайту A та B, то ви не тільки бачите, скільки людей до вас прийшло з кожного сайту, а й скільки грошей принесли вам кліки, зроблені цими відвідувачами. Відповідно, може виявитись, що з сайту А приходить 1000 людей, але їх кліки приносять вам 1 гривню на добу, а з сайту B - приходить лише 100, але їх кліки приносять вам 10 гривень.

  Короче, є така надзвичайно корисна інформація. І ви можете побачити її очима і навіть закачати собі CSV для наступного аналізу. Але ви НЕ можете отримати цю інформацію автоматично роботом. Мало того, що ця інформація недоступна через будь-який API, так ще заборона на парсинг відповідних гуглових сторінок явно прописана в EULA.

  Арбітражу вони бояться, чи що?

  
• 

  Мачете Родрігеза

   » ‎ Микола Стрєбков

  Можете сходити якщо вас пре від мексиканських штампів або Стівена Сігала в негативній ролі. Інакше - не варто.

  

• September 04, 2010
• 

  Блоґінґ українською мовою. А чи варто? – 2

   » ‎ Skinik
  

  рускій языг

  Прочитав статтю руского™ блогера і вирішив написати свою статтю на аналогічну тематику. Але з іншої точки зору, чому саме варто писати українською мовою.

  Автор російськомовної станні наголошує на тому, що українською мовою дуже мало пишуть(він навів цифру 7%). Наводить статистичні цифри не на користі поширення нашої мови в блоґосфері. Але він мабуть не аналізував стан тих так званих «рускіх» блоґів, біля 90% із них відверте лайно, яке читають 2-3 людини в день і нікому вони не потрібні, окрім самого автора.

  Спробую обґрунтувати чому ж варто писати українською.

  1. Аудиторія читачів і авторів блоґосфери більш якісна, хоч і відночно менш чисельна, ніж російська. Російських і рускіх блоґів є більш, ніж достатньо і тому новачку важно зайняти своє місце під сонцем. Тобто, появу нового блоґу майже ніхто не помітить і потрібно багато часу на те, щоб його помітили і він став відомий.
     До того ж багато рускіх і російських блоґів є відбірним лайном і створені для прибутку. Особисто у мене насторожливе ставлення до нового руского чи російського блоґу
  2. Моя історія негативного досвіду обміну посиланнями. Відтепер я не буду розміщувати постові російською мовою. Це негативно впливає на рейтинґ мого блоґу. Ще навесні було PR4 і більше 160 відвідувачів на день. Почав розміщувати постові російською і знизився рейтинг і відвідуваність. Це свідчить про те, що в рускій і російській блоґосфері часто є сайти, що містять заборонений чи поганий контент і можливо саме через це знизили PR мені.

  Створив опитування, щоб побачити громадську думку з цього приводу, а також пишіть свої думки у коментарях.
  Примітка: коли опитування включено в запис, будь ласка

  Підсумок.

  Хочете бути оригінальними і популярними — пишіть українською.
  Хочете бути сірим і одним із безликих рускіх блогів — пишіть па-рускі.

  PS.
  Модними хочуть бути усі, але стильних одиниці.

  Це буде цікаво переглянути:

  • Двуязычіє як ознака безграмотності (5)
  • В судах дозволили російську (1)
  • Сталін, газ і флот (4)
  • У Луцьку пройде акія «Георгіївська лєнточка» (3)
  • Акція «Табачника геть!» (0)
  • Насильницька українізація чи русифікація? (1)
  • Перед інавґурацією Януковича розвалився пам’ятник засновникам Києва (5)

• 

  Пляшка нашої байдужості

   » ‎ Блог NewUkie
  

  На полиці в офісі співробітника, посеред сувенірів і мультяшних героїв раптом з’явилася пляшка з кольоровим пойлом Lenіnаde стилізована під радянський агітпроп з “funny” надписами часів військового комунізму. Центральний графічний елемент це великий серп і молот. Питаю співробітника: “??!” Каже, що товариш купив в якомусь совковому гадюшнику в штаті Орегон і ось подарував. Розказав чоловіку коротенько про те, що в східній Європі в деяких країнах (Польща, Естонія,..) серп і молот поза законом і прирівняний до свастики. Розказую про День Чорної Стрічки який з 2009-го відзначається в Канаді. З свастикою він все розуміє, а от серп і молот “це ж російський символ”. Кажу, що ні – символ комуністичний… ГУЛАГ – мало смішного насправді, кажу. Зранку приходжу пляшка досі стоїть. Кажу ввічливо: “Чоловіче, ця пляшка мене дратує, прибери будьласка”. Пляшка моментально прибирається, позаяк якщо тобі хтось каже таке в офісі в Канаді і ти не погодшуєшся – наступна наша розмова в офісі у менеджера або при спеціальній комісії. “Ну, якщо ти просиш. Але це ж все символіка з минулого…” “Ні, не з минулого, друже…” Мільйони людей досі страждають від наслідків діяльності червоних режимів.

  • Blog this on Blogger
  • Share this on del.icio.us
  • Share this on Facebook
  • Add this to Google Bookmarks
  • Add this to Google Reader
  • Email this to a friend?
  • Tweet This!
  • Email this via Yahoo! Mail

• 

  25 років з дня відкриття фулеренів.

   » ‎ Toss
  
  Гугл до дня відкриття фулеренів зробив дуже прикольний логотип, який крутиться супроводжуючи мишку.

• 

  Соликамск. Часть 1: Соборная площадь

   » ‎ Тут був Я

  

  Соликамск – третий по величине город Пермского края (97 тыс. жителей) в 200км от Перми и в 25км от Березников. Фактически, эти два города образуют агломерацию, почти соприкасаясь промзонами. Но более того – это старейший (основан в 1430 году) существующий город Урала, и по-моему – самый красивый. Архитектура Соликамска не просто достойна архитектуры Каргополя или Великого Устюга – а даже в чём-то превосходит их.

  Ведь в 15-17 веках Соликамск был одним из наиболее развитых городов России, старейшим промышленным центром страны, производившим до 50% русской соли. Однако в 18 веке уральское солеварение потеряло конкурентоспособность, и Соликамск до 1930-х годов погрузился в забытье: в городе нет храмов моложе 250 лет.

  Рассказ о Соликамске будет состоять из трёх частей: в первой – о центральном ансамбле Соборной площади; во второй – о прогулке по центру города; в третьей – о старинном Усть-Боровском сользаводе.

  Березники и Соликамск – это практически единое целое, от начала одной промзоны до начала другой – минут 20 езды. Соликамск, в отличие от Березников, сильно разрежен и растянут, и состоит из трёх частей:

  1. Промзона – занимает юг города, и представляет собой не плотный конгломерат заводов, а как бы гигантские пустырь, по которому на приличных расстояниях друг от друга расставлены рудники и комбинаты с парой деревенек между. Промзона достойна отдельного поста, но толком заснять её из окон автобусов я не смог.

  2. Собственно Соликамск – старинный городок, обросший хрущёвками.

  3. Боровск – район на севере города, в прошлом бывший отдельным ПГТ.
  Автостанция находится в самом центре Соликамска, около центрального рынка и Соборной площади. Вводный кадр снят с её перрона.

  Вот тот же самый вид с другой точки:

  

  Слева направо: Крестовоздвиженский собор (1698-1709, зимний храм), Воскресенская церковь (1714-52, обезглавлена), Соборная колокольня (1713), Троицкий собор (1684-97, главный), Богоявленская церковь (1683-90, старейшая в городе). Площадь перед соборам облагородили недавно, а до Революции на её месте стояли торговые ряды.

  Взгляд назад – автостанция правее границы кадра:

  

  Вид вдоль этих домиков от главной улицы 30-летия Победы в сторону автостанции:

  

  Ну а теперь – об отдельных здания Соборного комплекса. Он состоит как бы из двух частей, и первая (ближняя) больше всего по композиции напоминает Новый Торг в Каргополе – колокольня и три храма вокруг неё. Доминирует в пейзаже Троицкий собор:

  

  Редкий в Дальней России храм допетровской эпохи, мне он кажется одним из красивейших храмов России вообще:

  

  Издалека он может смотреться весьма типично, но на самом деле вся красота этого собора – в деталях. От весьма крупных, таких как эти два крыльца:

  

  До мелких, таких как корона на фасаде (благодарность за то, что на постройку собора пожертвовал крупную сумму царь):

  

  Здесь интересно буквально всё. Ажурные кресты, скрывающие целые картины:

  

  Наличники – ни одно окно не повторяет другие:

  

  

  

  Столбы западного крыльца (обращённго к площади):

  

  Икона и изразцы северного крыльца (обращённого к колокольне):

  

  И многое другое. По этому собору, пожалуй, легко можно сделать отдельный пост. Внутреннее его убранство не сохранилось, и в зале собора размещается краеведческий музей (довольно неплохой). Под северным крыльцом – вход в единую кассу для всего музейного комплекса (включая Усть-Боровский сользавод в 10км отсюда).

  

  Обезглавленная Вознесенская церковь – в прошлом замечательный барочный храм, похожий на церкви Русского Севера и Вятки:

  

  Внутри неё ныне музейный архив и запасники. Хорошо, что она не разрушена, а всего лишь обезглавлена – есть вероятность, что скоро её восстановят.
  Далее – одно из самых необычных зданий Соликамска, Соборная колокольня или колокольня-на-палатах:

  

  Её высота – 57м, причём она считается падающей (отклонение 1,5м), но я этого не заметил. Колокольня вписана в рельеф – с одной стороны в палате два этажа, с другой – все 4:

  

  Характерные “пламенеющие” украшения башни:

  

  И очень гармонирующая с ними народная вышивка на балконе (выставка-продажа, как я понял):

  

  За колокольней, у рынка – зимний Крестовоздвиженский собор. На самом деле внутри он заброшен, а завершение – деревянный муляж. Ранее он был занят пивзаводом и обезглавлен. И всё же появление купола и главки очень оживило панораму – в мои прошлые приезды (2002 и 2005) Соборная площадь выглядела намного проще:

  

  Дальше – пара советских зданий (в одно из них, бывшую школу, вероятно переедет из Троицкого собора музей), а дальше – дом Воеводы:

  

  Это тоже уникальный памятник, старейшее (1688) гражданское здание Урала, да и просто самые дальние от Москвы палаты. Появление его здесь обусловлено тем, что в 1613-1732 годах Соликамск был центром воеводства (в 1722-32 – провинции), то есть не только экономическим, но и административным центром Прикамья. Дом на заднем плане – новодел на месте здоровенной избы, занятый ныне сувенирным магазином. Избу я застал еще в 2002 и 2005 годах, и в целом не могу сказать, что перспектива улочки “убита”. Отдельная тема – бабка с коромыслом, которая увидев мой фотоаппарат, высказалась:

  -Вот воевода-то сволочь был, себе-то воооон какой дом выстроил, а рабочим нет!
  -Так это ведь и крепость была, на случай нападений.
  -(улыбаясь) Да я так на всё ругаюсь! (снова сварливым тоном) Вот, зачем церквей понастроили, для кого? Что в них, жить, что ли можно? А для рабочих ничего не строили!

  

  Оформление всех четырёх фасадов по богатству сравнимо с оформлением соборов. Внутри ныне музей – на первом этаже воссоздан интерьер приказной избы, на втором почему-то отдел советской истории. Задняя сторона дома изуродована металлической лестницей:

  

  Дело в том, что внутри дома – лишь внутристенные ходы, больше похожие на лазы. Ходишь по ним скукожившись и едва ни ползком, и не понятно, как там мог пройти толстый боярин в шубе и тем более ратник в доспехах и с оружием. Но вместо металлической лестницы можно было бы построить деревянную!

  Ну а дальше – Богоявленская церковь, самое старое здание Соликамска:

  

  Его оформление еще богаче, чем у Троицкого собора, а цветастая реставрация подчеркнула многие незаметные детали. Это просто феерия в камне:

  

  

  

  

  

  Внутри храма ныне также музей церковных древностей – в основном икон, а в главном зале сохранился красивейший иконостас 18 века. В восточной ограде – вот такая Петропавловская часовня середины 18в., которая могла бы целиком поместиться в зале не слишком большой церкви:

  

  Как и в Усолье, в Соликамске я третий раз. Как и в Усолье, реставрация идёт очень медленно – но идёт. В 2002 году соборы и палаты были обшарпаными и ветхими, к 2005 приняли нынешний облик Богоявленский собор, палаты и колокольня, к 2010 облагородилась площадь и обзавёлся куполом Крестовоздвиженский собор. В 2005 мне облик Богоявленской церкви показался ужасающе безвкусным и аляповатым, а в этот раз почему-то совсем не резал глаз.

  Сравнивая Богоявленский и Троицкий храм, я думаю, что такая реставрация намного лучше смотрится вблизи, так как подчёркивает детали, но издалека всё-таки портит облик собора. Возможно ли найти какой-то компромисс – я не знаю.

  

  Дома около собора – в жёлтой сталинке находится художественный музей:

  

  Завершим этот пост подъёмом на колокольню – экскурсии туда ходят каждые 2 часа (в 10, 12, 14 и 16), подъём только в сопровождении – к вольностям на Урале не привыкли, да и есть пара опасных участков:

  

  Колокольня весьма запущена – площадки завалены голубиным помётом. Но на верхней площадке укреплены дореволюционные фотографии окружающих объектов (в том числе утраченных) с историческими справками:

  

  Троицкий собор (если не хотите контрового света, поднимайтесь в 16:00), на заднем плане виден заброшенный театр:

  

  Улочка с домом Воеводы (здание на переднем плане – возможно, будет передано музею вместо храмов):

  

  Кресты Богоявленской церкви:

  

  Купол Крестовозвдиженского храма и одна из соликамских произон (не соляная) на горизонте:

  

  Детали:

  

  

  Площадь. Справа у края видна автостанция, дальше среди застройки – храмы, на самом верху – вершина одного из соляных отвалов, а на переднем плане Воскресенская церковь:

  

  А это – речка Усолка, на которой стоит город. В неё стекает вода соляных ключей, и кое-где водятся “представители нетрадиционных для пресных водоёмов флоры и фауны” – на самом деле вовсе не морская живность, а анаэробные бактерии. Раньше здесь стоял крупный деревянный солеваренный завод с электростанцией, и пожалуй его можно считать главной в центре города утратой советского времени. Впрочем, сохранился его аналог Усть-Боровский сользавод.

  

  На этом и закончим осмотр Соборной площади. В следующей части – о других красотах в центре Соликамска, и начну её более дальними видами с колокольни.

  Взято тут.

  
  Переглянути більшу мапу

• 

  Чисте функціональне програмування

   » ‎ Микола Стрєбков

  … тобто, використання функцій без побічних ефектів, дозволяє легко та невимушено застосовувати проектування “зверху вниз”: в потрібне місце вставив стаб і порядок. Коли руки дійшли - реалізував.

  
• 

  iTunes 10

   » ‎ Микола Стрєбков

  Не подобається нова іконка iTunes. Як її поміняти на стару?

  
• September 03, 2010
• 

  Англійський гумор ОК.

   » ‎ Микола Стрєбков

  В ніч з 28 на 29 травня 1940 року “Whitley” із 10 бомбардувальної ескадрильї вилетіли бомбардувати Дортмунд, Дюйсбург, Дюссельдорф і Кьольн. Екіпаж під командуванням Воррена переплутав гирло Темзи з гирлом Рейну і успішно відбомбився по базі “Спітфайрів” в Бассингборні.

  Ця історія закінчилася щасливо. Воррен із пілота став другим пілотом і називали його з того часу барон фон Воррен.

  Але це ще не все: через якийсь час “Спітфайри” із розбомбленого аеродрому пролетіли над аеродромом 10 ескадрильї в Дишфорті і розкидали над ним саморобні Залізні Хрести!

  Історію утягнув в Кампфлігера.

  
• 

  Сумно

   » ‎ Микола Стрєбков

  Бачити енергійних молодих українців, що виходять на акції проти приватної власності на засоби виробництва.

  

• 

  Банероманія – вересень 2010!

   » ‎ Псих
  За підтримки:
  Узнайте как приготовить салат цезарь на кулинарном сайте Cooking.

  Повернувся з відпустки я і повернулась з відпустки чудова акція Банероманія, що дарує безкоштовне розміщення банера на моєму блозі!

  Від сьогодні і на 15 днів розміщено банер сайта “Інтернет-журнал для молоді – MOLODI.IN.UA”. М-м-м… це цікавий інформаційний сайт з матеріалами для молоді і не тільки ;)

  Як прийняти участь у акції? Достатньо всього лиш написати коментар-заявку на участь та надіслати сам банер на адресу скриньки: mr.psiho+banneromania[at]gmail.com. Про умови акції читайте тут.

  Статистики немає, адже була відпустка. Зате вона буде через 15 днів. І, повірте, буде вражаючою! А поки-що залишайте свої заявки на участь. Наступний учасник вже є – це Amargo. А після ще не зайнято. ;)

  За підтримки:
  Ищешь себе подарок?) Недорого купить спортивные тренажеры и велотренажеры в Киеве. Продажа тренажеров.
• 

  Фото з відпустки

   » ‎ Псих

  Привіт усім читачам блогу! Я вже повернувся з відпустки. Насправді навіть я приїхав ще 28 серпня, але справжнім робочим буду вважати сьогодні (звісно п’ятницю, ага ).

  Кілька слів про те були. Цього року ми з дружиною відпочивали у Криму, у артеківському поселенні (це як район містечка Гурзуф, де мешкають працівники МДЦ “Артек”). З плюсів – перепустка на три чистих і малолюдних артеківських пляжів, можливість трішки гуляти на території (є багато гарних садів і парків) та неповторно гарна природа ПБК. З мінусів – звісно ж ціна житла і відсутність сервісу (проживав на квартирі) та високі кримські ціни на… все. Тим не менше, відпочинком ми дуже задоволені!
  
  Ось ще кілька фотографій:
  

  

  

  

  

  

  

  Вода чиста, прозора. Тут десь від метра до двох.
  

  

  

  

• September 02, 2010
• 

  Четвертня. Діти кукурудзи

   » ‎ Тут був Я

  Навіть зараз дістатись до деяких сіл Полісся — завдання не з простих. Підсушена меліорацією земля залишається важкою для прокладання доріг. Що вже казати про дрімучі часи Русі чи Литовського князівства?

  Може саме з огляду на неприступність і стало волинське поселення колискою для українського княжого роду Четвертинських.

  

  Вперше про Четвертню згадують в 1409-му році, вже як про місто. А отже, поселення має давніше походження. Дехто вважає, що до заснування села причетний син князя Володимира Великого братовбивець Святополк.

  В усякому випадку, нащадки Рюрика, що вибрали собі Четвертню за родове місто, воліли називатися Святополк-Четвертинськими. Володіли вони чималими землями на Волині, Брацлавщині, Турівщині.

  Назва села походить від якоїсь чверті чи четвертого разу. Тиражованою є така версія: В історії відомі поселення, що передавалися у спадковість на певному праві власності по четвертому разу, які так і називалися «четвертними поселеннями».

  

  

  На жаль, я не можу розтлумачити, що власне це означає. Підозрюю, що мова йде чи про якусь обов’язкову четвертину (як в наші дні — обов’язкову частку для немічних родичів), чи про щось подібне. Головне, що тою часткою не погребували Святополки. Бо очевидно не без їх допомоги село стає містом визнаним.

  Аби це сталося, потрібен був спеціальний документ, локація. Це такий королівський папір, що дозволяв заснування міста чи надання новому місту міських прав. Ніби як ідентифікаційний номер від податкової. Вже з ним можна було просити про маґдебургію і тому подібні розкоші.

  Четвертня свою локацію отримала в 1471-му. Це дозволило проводити в місті щотижневі торги і річний ярмарок. Крім того, на той момент в Четвертні вже діяв заснований князями в 1437-му році Преображенський монастир.

  

  Монастир був спершу роблений з дерева, але на початку XVII століття його головний храм перебудовують у камені.

  Храм справляє солідне враження: стіни двометрової товщини, глибокі вікна, важкі ковані двері, двадцятиметрова висота. Міцності споруди додавав вапняковий розчин на яйцях зі шкаралупою. Церква має мінімум оздоблення, хіба що бароковий фронтон.

  

  

  

  (Мені, читачу Дена Брауна, знаки нагорі тхнуть масонством. Звичайно, це лише від мого клерикального невігластва).

  Сусідню дзвіницю збудували значно пізніше, в 1905-му.

  

  До православного монастиря в 1625-му на запрошення Григорія Четвертинського прибувають мандрівні друкарі-фрілансери, монахи Сильвестр і його колега з дивним прізвищем Павло Домжив-Люткович-Телиця. В Четвертні друкується «Псалтир» — 244-сторінковий фоліант з гербом Четвертинських на обкладинці.

  Про середньовічну Четвертню (тоді це було два поселення, Стара і Нова, що нині зветься Боровичі) згадується як про досить розвинуте містечко. В певний період тут було два монастирі, друкарня, гуральні, вітряні й водяні млини, кузні та інші ремісничі об’єкти.

  

  Якийсь час Четвертнею володіють князі Збаразькі. Саме тоді Яків Четвертинський будує на іншому березі Стиру замок, основу Нової Четвертні. Згодом вже його син, Стефан Четвертинський викупить родовий маєток.

  Проте у XVIII столітті містечко занепадає. За описом 1798 року село було власністю князя Фелікса Четвертинського, а мешкало тут лише 249 жителів.

  

  Вже не знаю з якого дива, але за переказами саме в це занепале містечко власною персоною прибуває нова господарка Волині російська імператриця Катерина II. Її величність дарує старовинному монастирю дві ікони, рукописне Євангеліє і… свої сукні на ризи батюшці.

  Переконаний, що ніякої Катерини тут не бувало. І навряд чи освіченій імператриці спало б на думку дарувати царські шмотки попу. Проте люди вірять, що серед старовинних ікон, що зберігаються в церкві є також дарунок цариці. А на найбільші свята служба ведеться зі древнього рукописного Євангелія.

  

  Тишу сучасного життя екс-княжої Четвертні інакше як патріархальною не назвеш. Вулиці (хіба крім частини центральної), а особливо під’їзди до села — суцільне болото. Зрештою, як і сто років тому (ці фотознімки я знайшов на районному форумі).

  

  

  Стара церква надійно захована у височенних заростях кукурудзи.

  

  

  На порослих ряскою безкраїх поліських болотах бавиться свійська і несвійська птиця.

  

  

  

  Дехто вже нагулявся й вирушив додому.

  

  

  Місцевих мешканців на Волині відзначають особливо. По-перше, за бунтарський дух. Кажуть, що за це сусіди жартома прозивають четвертинців «чеченцями». І по-друге, за колориту місцеву говірку.

  Ні за перше, ні за друге нічого не скажу, бо від чеченців мене Бог милував, а єдиний мешканець Четвертні, з яким я намагався потеревенити, виявився німим.

  І на останок про ще одну особливість сучасного життя села. Здавалось би, загублене в бездоріжжі волинських боліт село має вимирати. Кращі часи у минулому, роботи немає, молодь їде в місто і так далі. Проте ще одна пташка, яку я зустрів дорогою підказала, що не все так погано.

  

  Так от, біля церкви, та й на головній вулиці села я побачив з десяток дитячих візочків. Молоді мами грілись під недільним сонечком і вигулювали малюків.

  Мало того, відповідно до указу вже Віктора Януковича про присвоєння звання «Мати-героїня», зі 140 волинських матусь 15, тобто одна десята (!) мешкає у Четвертні (у Луцьку — нуль). Геройські четвертинські мами мають по п’ять, сім і навіть десять дітей. Такий от демографічний бум.

  

  Четвертня на Google-картах. Село Маневицького району Волинської області. Проїзд на автомобілі від Києва — 402 км (біля 5,5 годин дороги), від Луцька— 50 км. Дорога через с. Криничне краща.

  
  Переглянути більшу мапу

  Бонус-трек

• 

  #Odessa для всіх і для кожного! Вже 216 років поспіль! #odessaday

   » ‎ Vet-al
  Одеса створена для всіх, але вона індивідуальна для кожного з нас. Скільки людей, стільки й Одес. Вона змінюється кілька разів на рік, але в той самий час вона залишається незмінною в сенсі унікальності. Вона приймає сміливих, амбітних, підприємливих, цікавих людей. Тут знаходять натхнення всі, хто має велике серце і світлу душу. Вона щодня дарує поларунки [...]

  
  

  

• September 01, 2010
• 

  Груэр: как делают швейцарский сыр?

   » ‎ Тут був Я

  Груэр — небольшой город, можно сказать, замок на горе, который находится недалеко от Женевского озера. В основном, этот город знаменит твердым сыром с ярко выраженным цветочным привкусом, который здесь делают. Конечно сыр Груэр уже делают не только здесь, но и, например, недалеко от Люцерна и в других городах Швейцарии. Но Груэр продолжает привлекать толпы интересующихся туристов. Ещё здесь есть музей господина Гигера, который придумал фильм «Чужие». Давайте прогуляемся и зайдем на парочку экскурсий!

  

  Начнём с сыра. Я не буду вдаваться в технические подробности, хотя расскажу о процессе его производства чуть ниже. Это пещера, в которой сыр выдерживается. Срок выдержки быват разный, самые распространённые сорта — от 6 до 12 месяцев. Хотя есть и меньше, но он уже не твёрдый, и больше — он уже «ломается» как пармезан.

  

  Молоко привозят в бидонах из близлежащих деревень. Основная фишка сыра Груэр и его узнаваемый цветочный вкус в том, что коровы пьют горную воду и едят, помимо травы, еще много горных цветов, десятки видов. Поэтому молоко получается «со вкусом» и этот вкус потом передаётся сыру.

  

  В самом заводе есть экскурсии. Конечно в сам зал не пускают, вернее пускают, если заранее согласовать и решить все медицинские вопросы, но времени у меня на это не было. Обычных посетителей пускают на балкон, который отделён стеклопакетом, а-ля шоу «За стеклом». Вместе с персональным аудио гидом выдают сэмплинг — три кусочка Груэра выдержкой 6, 8 и 10 месяцев. Мне больше всего понравился 8-и месячный. Ещё есть сэмплинг в магазине, о нём чуть ниже.

  

  Обходишь зал по кругу, цифра «11» означает дорожку номер 11 на аудио гиде. В чанах справа замешивают сыворотку, которая состоит из молока и специального набора ферментов. Сыворотку загружают в круглые формы, они на фотографии слева, и отжимают около суток. Потом круги сыра погружают в специальные солевые ванны на сутки для просола. Потом отправляют головки в пещеру на выдержку. Процесс очень простой, не меняется уже сотни лет.

  

  Для любителей подробностей рассказываю. Каждая корова в день съедает 100 кг травы с цветками и выпивает 85 литров воды, из всего этого ежедневно получается 25 литров молока. Одна головка сыра весит 35 кг, для её производства нужно 400 литров молока, т. е. один килограмм сыра делается из 12 литров. В одну такую круглую мешалку заливается 4,800 литров молока из которых получается 12 кругов. За один день завод с помощью четырёх мешалок производит 48 кругов сыра, т. е. 1,680 кг сыра Груэр в день. Каждый год обрабатывается 5,700,000 литров молока из которых получается чуть больше 14 тысяч кругов сыра. В пещере помещается 7,000 кругов, поэтому и самый популярный срок выдержки — полгода.

  

  На заводе есть свой магазин в котором можно купить уж точно не поддельный Груэр. Килограмм, в зависимости от срока выдержки, стоит около 20 франков. Зная объем производства сыра в год (см. выше), который равен 500 тонн, можно рассчитать приблизительный оборот завода — около 10 миллионов франков в год (франк условно равен доллару США). Конечно, через магазин на заводе реализуется маленькая доля этого. Ещё в магазине можно попробовать выдержанные версии — до 18 месяцев. Есть ещё больше, но они какие-то специально коллекционные.

  

  Не «отходя от кассы» можно пообедать в прекрасной столовой, в которой подаются все блюда с сыром Груэр. Среди них один из самых крутых супов – «Де Шато», из сыра, картошки, маринованных огурчиков, подаётся с чесночным хлебцем. Салат из свежих овощей с розовым соусом и сыром Груэр — тоже одно из местных фирменных блюд. Цены приемлемые. Рядом с заводом есть остановка поезда, почтовое отделение, сам город находится на холме выше.

  

  Туда ведёт извилистая дорога. После плотного обеда можно и прогуляться, хотя идти в гору около 15 минут.

  

  Дома местных жителей по дороге до замка Груэра утопают в зелени.

  

  Замок похож на обычный европейский. Стены и галереи переходов.

  

  Центральная площадь с часовней, кафешками и росторанчиками.

  

  Есть панорамные террасы. Хотя на этой фотографии мне больше понравилсь тень, чем сама надпись.

  

  Вход в кафе охраняет «строгий» страж. По этой фотографии можно понять глобальный расслабон, который творится не только в Груэре, но и, по большому счету, во всей Швейцарии (кроме крупных городов, которые по площади равны Садовому кольцу).

  

  Войдя в крепость, ты поднимаешься всё выше и выше – город стоит как бы на склоне горы. После этой арки — самая высокая точка. Здесь ещё одно укрепление, скажем так — цитадель.

  

  Местные рекламщики всеми правдами и неправдами заманивают народ в музей господина Гигера, который придумал фильм «Чужие». Это объявление висит в арке.

  

  А это кафе рядом с музеем, которое оформлено в стиле «Чужих».

  

  В музее снимать запрещено. Для Европы это очень странно, обычно, в отличие от нашей Родины, здесь это только приветствуется. Безусловно, все снимают. Я не делал много кадров, снял лишь вот этот гарнитур и парочку голов «Чужих», которые снимались в фильме. Мебель продаётся, не помню, сколько стоил этот набор, что-то около нескольких десятков тысяч долларов.

  

  Внутренний парк цитадели похож на атриум в Монт-Сент-Мишеле во Франции. Обратите внимание на скульптуру, которая задумчиво сидит напротив лабиринта.

  

  А это — что-то типа смотровой площадки. Так как город на холме, вид вокруг открывается далёкий и приятный.

  

  Можно выйти за пределы замка и побродить у его стены.

  

  Можно представить, каким видом наслаждаются парашютисты!

  

  В следующий раз, когда вы будете в магазине в отделе сыров, вы уже точно сможете идентифицировать эти горы на этикетке одного из лучших твердых сыров в мире — Груэра. Приятно аппетита!

  

  Идея для вашего путешествия: приезжайте в Груэр, сходите на завод, погуляйте по городу и останьтесь там на одну ночь.

  
  Переглянути більшу мапу

• 

  Один пост дав 1к хостів

   » ‎ Toss
  Приблизно за 4 години в День Незалежності на блог прийшло 1к хостів.
  Бац, на вконтакті.ру, хтось з правами перекладача української версії о 20:00 міняє все на ololo security fail.
  Ухти, я сижу в інеті, фігньою страждаю і опа, вконтакт поплив. Я бац, о 20:12 пишу пост.
  Всемогутній гугл, миттєво індексує воаля, мій блог в топі.
  Татишо, всі злякалися погнали в гугл шукати чо то сталося, чи не хакнув часом хто...
  Наговорили 100+ коментів, ура, такого ще тут не було.
  О 20:35, всьо розсосалося, хтось з правами адміна виправив.
  
  Надалі, ще десь за добу прибігло 500 хостів тай втихло.
  Тупе відео, як це було.
  
  Врешті-решт, вияснилося, що люди сьогодні люблять і вовкулак і вампірів однаково
  Вовкулаки чи Вампіри
  Вовкулаки 50% (23 votes) : Вампіри 50% (23 votes)
  Нічия.

• 

  Інтерв’ю на 4Х бувають жорсткими

   » ‎ Блог NewUkie
  

  За коротку історію мого радіо шоу 4X мені вже неодноразово доводилося чути і відчувати розчарування моїх шановних гостей стилем нашої розмови. Мій останній гість, відомий блогер і талановитий музикант Олег Шинкаренко (#16) не приховував свого роздратування тим, що я перебивав і не дав йому, таким чином висловити свої думки до кінця. Інший гість виглядав роздратовним, коли я жорстко висловився маючи свою точку зору. При тому, що я не втомлююся повторювати в ефірі, що думка гостей набагато більш компетентна ніж моя, але я завжди маю право на свої п’ять копійок. І ось що ще…

  Володіючи англійською я маю привілей слухати найкращих журналістів і подкастерів в світі. Розуміючи французьку я маю привілей і задоволення слухати найкращі в світі розмовні шоу. Якщо гість в студію не може вхопити віжжі в свої руки, витримати темп і напір, то не провина ведучого (втім і не обовязок гостя). Але… Круті елітні українці приходять в московські студії і їх там розмазують за 10 хвилин (за рідким виключенням) по стіні. В американських і німецьких студіях на розмірно повзаючого по коморам свого світогляду президента Ющенка журналісти дивилися, як на інопланетянина в тілі Біла Клінтона. Я досить цього надивився, мені хочеться робити шоу для сучасних і сильних українців. Тих, які перебудовуються, швидко адаптуються і разом з тим залишаються собою. Віталій Портніков (#13) під час інтерв’ю взяв і пару разів мене просто перевернув в повітрі, Андрій Сміян (#14, #15) швидко пристосувався до темпу і стилю – хоча ці двоє професійні журналісти, звісно… Вікторія (#12), що працює маркетинг менеджером в мережевому супермаркеті Метро в Полтаві просто на очах підняла темп і навіть змінила акцент мови (!) підлаштувавшись під темп нашої розмови і під стандарти нашого радіокасту. Дякую за це, при нагоді. Дякую всім, хто з розумінням ставиться до недосконалості радіо аматора, до суб’єктивізму (авторськості) мого проекту. В усякому разі… критичний коментар завжди краще ніж відсутність коментарю, так само, як суперечка українців завжди краще ніж тиша в ефірі.

  • Blog this on Blogger
  • Share this on del.icio.us
  • Share this on Facebook
  • Add this to Google Bookmarks
  • Add this to Google Reader
  • Email this to a friend?
  • Tweet This!
  • Email this via Yahoo! Mail

• 

  Діалоги

   » ‎ Верблена
  У таких звичайних і побутових ситуаціях можна почути такі кумедні діалоги, що зумисне подібних не придумаєш… Два сьогоднішні: 1. У магазині одягу: Заходить чоловік, років приблизно 50-55. Довго так уважно роззирається. Мовчки. А тоді запитує продавця: — А шо у Вас єсть такого підходящего?

• 

  FAQ Frequently Asked Questions, ЧАВО, ЧАП, ПОП, ПИВІ

   » ‎ OOHFIRO
  Діти люблять запитувати, а дорослі змушені любити відповідати. Від цієї любові народжуються набори стандартних питань та стандартні відповіді на них. Англомовні юзери називають такі речі зовсім негарно: FAQ (Frequently Asked Question(s)) - Є питання? Ну то , мовляв, ФАК тобі в поміч. Росіяни думали, думали, як би це коротко і влучно назвати по-своєму, та вигадали такі варіанти: ЧАВО (частые [...]

• 

  Я Jhania!

   » ‎ Vedeney
  Тяжко нашим іноземним партнерам з нашими іменами, з ранку прийшов лист який мене трошки порвав на друзки, цитую: Hey Yehven, I have a project and Henry told me that I need to consult with Jhania? How can I get in touch with him? Can you pass on my skype name. Thanks, Pier а все через [...]

• 

  В місто повернулись люди.

   » ‎ Микола Стрєбков

  Їхали біля половини десятої вечора в бік Маріїнського парку прогулятись. На Індустріальному в бік Борщагівки стояла пробка.

  
• August 31, 2010
• 

  Кадр з фільму Жака Перрена “Oceans”. Фото взяв з...

   » ‎ Микола Стрєбков
  
  
  

  Кадр з фільму Жака Перрена “Oceans”. Фото взяв з чудової історії зйомок цього фільму.

  

• 

  “Хоп-хоп!” або Лисяча бухта & etc.

   » ‎ Mixa-Blog

  Мене просили розказувати, як ТАМ погано, як ТАМ багато всякого наркоманського зброду, гопоти, як ТАМ крадуть речі і можуть побити, яка ТАМ брудна вода і яке ТАМ в принципі погане місце для відпочинку...

  Я навіть думав, аби ви самі переконалися в тому, що робити там нічого, поставити ось це фото:

  

  Але я не втримався... Вибач, Чок...

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  бухта. Ленд-арт" width="160" height="160" class="pie-img"/>

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  

  А ще я тепер знаю, що таке самса і манти. Залишилося спробувати лише янтик. Але то вже мабуть наступного року...

• 

  Exchange ActiveSync for Hotmail

   » ‎ Одарчук Олександр

  Безкоштовна пошта Hotmail ввела чергову фішку. На цей раз стала доступна можливість синхронізації Exchange ActiveSync, що дозволяє користувачам Hotmail отримати доступ до електронної пошти на телефонах та інших пристроях, які підтримують ActiveSync.

  Для налаштувань потрібно використовувати наступні параметри:

  Email: email@hotmail.com

  Server Address: m.hotmail.com

  SSL: Enabled

  Username: email@hotmail.com

  Password: password

  Domain: (none)

  Деталі по налаштуваннях ActiveSync Set-Up for Hotmail Access ²⁶

  Читати повністю »

  Обговорити

  
  

  

• 

  Пришвидшуємо індексацію сайта

   » ‎ MCREPER

  Перш за все, потрібно зробити xml карту сайту і файл robots.txt  (в наступних постах розкажу як правильно їх робити).

  1. Додаєм сайт в сервіси для веб-майстрів
  Щоб швидко проіндексувати сайт в Яндексі, робимо наступне:

  - Додаємо сайт в Яндекс.Вебмастер: http://webmaster.yandex.ru/
  Підтверджуємо права на сайт, роблячи те, що потрібно.

  - Додаємо файл Sitemap.xml для свого сайту: http://webmaster.yandex.ru/site/map.xml .

  Для швидкої індексації, в Гугл теж є панель для веб-майстрів:

  - Додаємо сайт в Гугл.Вебмастер (Інструменти для веб-майстрів). Також підтверджуємо права на сайт. https: / / www.google.com/webmasters/tools/

  - Додаємо файл Sitemap.xml. Дивимося настройки і змінюємо їх, якщо це потрібно.

  2. Використовуємо пінг сервіси (ping – сервіси)
  Пінг сервіси допомагають швидко проіндексувати щойно опубліковану запис, а точніше, вони створені для повідомлення пошукових систем й інших сервісів про появу нових записів на вашому сайті.

  У Wordpress є інструмент автоматичного оповіщення сервісів оновлень про появу нового запису. Настроюється список пінг сервісів в адмінку WP – «Налаштування» – «Написання», Сервіси оновлення.
  У мережі можна знайти величезні списки сервісів оновлення. Я не бачу сенсу у великому списку пінг-сервісів і використовую тільки ось ці сервіси:

  http://rpc.pingomatic.com/
  http://ping.blogs.yandex.ru/RPC2
  http://blogsearch.google.com/ping/RPC2
  http://ping.feedburner.com
  3. Ставимо посилання з інших сайтів для прискорення індексації
  Посилання – це добре. Хороші посилання – це взагалі супер. Звідки можна проставити трохи посилань на новий сайт?

  - Соціальні закладки , як засіб для швидкої індексації сайту.
  Зараз є безліч соц. закладок і багато сервісів і програм для постингу в соціальні мережі. Мені подобається програма Жукладочнік . Загалом, робота з соц. закладками проста. Реєструєте акаунти в сервісах закладок, постите урл головної сторінки або будь-якій внутрішній, пишете опис, ключові слова і т.д.

  - Купівля посилань. Для прискорення індексації можна купити посилань. Я купую або в сапі або в ГГЛ (все залежить від сайту, який потрібно проіндексувати). Купую на трастових ресурсах для людей, на яких контент оновлюється по кілька разів на день і пошукові роботи ходять дуже часто.

  - Свої сайти, форуми, сайти друзів і т.д. Головне не спамте. Вам потрібно невелику кількість посилань для індексації. Також можна обмінятись посиланнями , ось тільки навряд чи хтось захоче обмінюватись з непроіндексованим ресурсом

  Декілька порад:
  - Ніякого спаму.
  - Не використовуйте прогон по каталогах для нових сайтів. Сотні (а то й тисячі) ссилок з каталогів і дощок оголошень можуть бути і можливо допоможуть швидко проіндексувати новий сайт, але толку від такого сайту не буде. Логіка пошукових систем зрозуміла, якщо на сайт посилається купа так званих гамно сайтів, швидше за все цей сайт теж гавно сайт.  Тому проставляєте посилання вибірково, робіть все руками і з любов’ю ..

  - Посилання ставте НЕ наскрізні, а просто постові.

  Далі буде…

  

• 

  Вікіпедія та спроба освоїти двигунець МедіаВікі

   » ‎ OOHFIRO
  Можливо підсвідомо на мене подіяли слова "навіки-віків" у пості про новий гімн України, але чогось потягнуло більш детально ознайомитись з механізмом Вікі. Всі, звичайно, знають про Вікіпедію - гігантське гіпертекстове середовище енциклопедичних даних, де самі користувачі формують сторінки. Часто інформація в такому випадку не є достовірною або виявляється дещо викривленою, але основною перевагою Вікіпедії є її об"єм [...]

• 

  Мовному питанню присвячується…

   » ‎ Верблена
  … або як ми говоримо і якими мовами.

• August 30, 2010
• 

  жіночі крила

   » ‎ zymova

  Якщо жiнцi обрiзати її крила малi
  То вона полетить, але вже на мітлi

  віршик одного директора школи, невідомого мені розказаний завучем сьогодні))

• 

  Відсипаю

   » ‎ Toss
  Ноги, руки, шию, копчик, хребет.Тепер роблю зарядку, як вмію.

• 

  LvivTwEvent #5

   » ‎ Lilumi

  Вчора мені пощастило потрапити на зустріч львівських (і не тільки) твітерян Lvivtwevent №5, що проходила у ресторані «Порохова Вежа» у центрі Львова. Дуже приємно було познайомитись з тим, кого раніше лише читав в твітері. Дивно, але мене майже ніхто не впізнав по аватарці, а лише коли на бейджику прочитували мій нік, то скрикували: «О! Так це ж ти Lilumi!». Під час знайомств я познайомився з Вовою @by_tavo, якому дуже кортіло спробувати себе в ролі фотографа, то ж я йому доручив свій фотік, а отже автором більшості фоток, що нижче, є Володимир Тацакович.
  На жаль не встиг з усіма познайомитись, то ж на фотках не зможу всіх позначити, але якщо ви себе чи когось впізнали, то напишіть про це в коментарях, а я відредагую пост.

  

  Далі купа-купа фоток :)

   

  пости по цій темі

  • То чи потрібні кнопки rss та пузомірки на блозі? (21)

  

• 

  Злиття "Газпрому" та "Нафтогазу"?! Вони о%уєлі.

   » ‎ Микола Стрєбков
  Злиття "Газпрому" та "Нафтогазу"?! Вони о%уєлі.:

  Схоже, наші ура-патріоти таки мають рацію: ховаючись за дешевими піар-рухами типу “меморіал Шевченка в Каневі” та “iPad кожному сироті”, ПР займається значно серйознішими питаннями. Не хочу кидатись фразами типу “продає Україну” або “здає національні інтереси”, але все на те вказує.

  Ну і риторика пана Міллера спрямована на дебілів: ціна газу для кінцевого споживача в Росії вже дорівнює нашій, як це не дивно. Виграють, можливо, власники великих українських хімічних підприємств.

  Поправка: ще не дорівнює, але Газпром вже оголошував про намір підняти ціну газу для внутрішніх споживачів до середньоєвропейського ринку до 2014-го року.

  

• August 29, 2010
• 

  15 вересня вийде бета-версія Internet Explorer 9

   » ‎ Skinik

  
  Для презентації новинки компанія Microsoft організовує спеціальний захід «The Beauty of the Web», який відбудеться у Сан Франциско. Наразі компанія займається розсилкою запрошень та прес-пакетів для журналістів.

  Планується, що бета-версія відразу ж стане публічною і для тестування її зможуть скачати всі бажаючі.

  Як повідомляє www.cybersecurity.ru, для роботи цього браузера потрібні операційні системи Windows Vista або Windows 7, на базі XP нова версія браузера працювати вже не буде.

  Як говорять у компанії, серед найбільш значних нововведень Internet Explorer 9 виділяються: повна підтримка HTML5, покращений рушій JavaScript і можливість використовувати графічний процесор комп’ютера для обробки веб-графіки та рендерингу вмісту сторінок сайтів.

  Більше інформації про нову версію «осла» тут —[ie.microsoft.com]

  Це буде цікаво переглянути:

  • Інтернет від PeopleNet (3)
  • Продовжуємо війну із Internet Explorer (18)
  • Оголоси війну IE 6 (6)
  • Платні скрипти VS безплатні (5)
  • вКонтакті запустив власний меседжер (1)
  • Заокруглені кути з використанням javascript (0)
  • Опитування: Як потрібно верстати сайти? (4)

• 

  TWI-ОКУПАЦІЯ Lvivtwevent #lvivtwevent.

   » ‎ Toss
  
  Сьогодні на 12 п'ятий Lvivtwevent. Я львів'янин, мені до нього йти 1 кілометр, не піти, буде з моєї сторони хамство. Туди з'їжджаються цікаві люди зі всієї України, маса блогерів твіттерян, людей яких хочеться плбачити вживу. В твітері можна знайти все по хештегу #lvivtwevent.
  Дуже культурний захід, сьогоднішній дрес-код: воєнний. Не знаю чи прийду по дрескоду, хоча штани в мене більш-менш підходять.
  Ще можна зареєструватись і прийти до ресторану в пороховій вежі.
  lvivtwitevent, twievent, lvivvent, lviv twitter event, twivent, twitter,

• August 28, 2010
• 

  Природа протестує і атакує

   » ‎ OOHFIRO
  Кляті імперіалісти-американці так запаскудили свою місцеву екологію, що природа виражає свій шалений протест.

• 

  Нічого особливого… просто чергова зарубка на краях свідомості

   » ‎ Верблена
  Відомо, як часто усілякі дрібниці можуть затруювати життя. Що вже казати про серйозніші події. Іноді заздрю людям, які з однаковою легкістю, посмішкою і навіть філософським спокоєм сприймають будь-які життєві явища: як приємні, так і не зовсім. Особисто знайома з такими. А оскільки сама є майже протилежністю до них, то у спілкуванні завжди відчуваю щонайменше щире [...]

• 

  Садиба Рея у Псарах

   » ‎ Тут був Я

  

  Новітня історії садиби Реїв — гідна ілюстрація справжнього розуміння ролі і місця держави у її ставленні до унікальних пам’яток минулого. Тим паче показового на Прикарпатті, для його розвиток туризму вже давно не є просто пустими словами.

  Такий гнівний вступ, як мені здається личить не менш гнівній ілюстрації. Але перш ніж повернутись до нинішньої безпорадності, згадаймо про історію цього опільського замку.

  

  Про Псари відомо десь з другої половини XVIII століття. Хоч є підстави вважати, що село давніше, а на горбочку, де нині доживає свій вік садиба колись стояв оборонний замок. На його місці галицький підканцлер Юзеф Яблоновський, який якраз володіє поселенням з псячою назвою, будує класичний палац, з колонами, портиком і тому подібними прибамбасами.

  Після смерті магната маєток через спадки і шлюби потрапляє, зрештою, до графа Станіслава Рея (1833-1873). На той час від палацу залишились самі дрова. Бо ощадливий підканцлер будував собі, судячи з усього, щось на кшталт дачі — класична споруда була з дерева, глини та соломи.

  

  Той непотріб до 1880-го розібрали, а ще до того поруч почали зводити нову садибу. Опікувалась тим дружина Станіслава і власне спадкоємиця маєтку Вільгельміна Рей з княжого роду Глоговських. До роботи було запрошено Юліана Захаревича, львівського архітектора, чия школа мала суттєвий вплив на архітектурне обличчя Львова.

  Новий мурований будинок з башточками, високими скатами, чотириярусною вежею на високих підвальних поверхах скоріше нагадувала замок. Напевне, чисто жіночою примхою можна пояснити примхливий малюнок фасадів, кожен з яких виглядає інакше.

  

  

  

  

  Центральним приміщенням першого поверху був великих хол зі сходами. Також тут розміщувались велика вітальня, їдальня, зимовий сад і ніби як прибудована напівкругла каплиця. Решта приміщень були службовими.

  На другому поверсі були ще вітальні та їдальні, можливо що гостьові. Інтер’єри ніби не відрізнялись чимось особливим, цінність становила хіба що мозаїчна паркетна підлога, про яку ми ще згадаємо.

  Оточував садибу ландшафтний парк з платанами площею близько восьми гектарів, розбитий ще Людвіком Глоговським, батьком Вільгельміни, починаючи з 1822-го року.

  

  Десь тоді ж, за Людвіка, перебудували ще давніші за віком ворота. Їх складні, місцями барокові форми тематично не підтримуються іншими будівлями. (Звісно, якщо не враховувати ще пізніші, радянські нашарування). Висловлюється думка, що то був фрагмент задумки великого палацу у відповідному стилі, але зусиль вистачило лише на «двері».

  

  За радянських років ворота взагалі перестали бути воротами. Їх замурували для того, аби встановити в отриманій ніші статую Леніна. Мало не забув, перейменували Псари в 1961-му.

  

  

  Останнім власником маєтку був Людвік Рей. З початком Другої світової граф виїжджає до Франції, а його маєток потрапляє у дбайливі колгоспні руки. Не можу не навести по-кіношному влучну історію від Блеки:

  За радянської влади з замкоподібної споруди знущались як могли: тут навіть влаштували колгоспний свинарник (!!!). Бідні пацятка шкрябали ратичками паркетну підлогу, гасаючи вестибюлями й палацовою капличкою та спускаючись парадними сходами у парк. Певно, тварин пожаліли, виселили, а на місце свинок в’їхали божевільні.

  Згодом тут розміщувався технікум. А за часів незалежності будівля у якийсь несподіваний спосіб потрапляє до Української православної церкви (КП). Як… реституція, себто повернення в попередній стан. У якому (стані) ця споруда ніколи церковною і не була (фамільну капличку числити не будемо).

  

  Будівлю заходилися ремонтувати (сліди того ремонту ми власне і бачимо), а під тою благою справою — донищили все те, чого не витоптали свинки, психи і петеушники. Проте в 2005-му через суд монастирське завзяття зупинили й споруда залишилась нічийною.

  

  

  І по сьогодні ні держава (що якраз не дивно), ні обласна влада не стурбувалися зі стану однієї з небагатьох архітектурних цікавинок Івано-Франківщини. Приватні власники гаратають мільйони доларів у розбудову штучних замків у Яремчі чи на Буковелі. Замок майже справжній (як і справжній під Надвірною) — нікому не потрібні.

  

  Хоча ні, не зовсім так. Маєток потрібен Українсько-польському фонду «Псари», який очолюється Марчином Реєм, онуком останнього власника. Фонд провів інвентаризацію споруд і навіть замутив відповідний сайт. У європейських традиціях прозорості. Які, навіть попри формальну підтримку з боку «всесильного» Віктора Ющенка, ніякого результату не мали.

  Приозерне на картах Google. Проїзд на автомобілі від Києва — 550 км (біля 7,5 годин дороги), від Івано-Франківська — 80 км, від Львова — 68 км. Садиба знаходиться на околиці села, ближче до озер.

  
  Переглянути більшу мапу

  

• 

  Кліп про Тустань

   » ‎ Electric
  
  
  

  Слова і музика: Віталій Боднар
  Режисер: Тарас Химич
  Кліп Гімну Фестивалю середньовічної культури “Ту Стань!”

  
  

  

• 

  Facebook на головній сторінці Яндекса

   » ‎ MCREPER

  Напевне усі вже знають, що на головну сторінку Яндекса можна встановлювати різні віджети. Сьогодні Яндекс пропонує усім новий віджет, який був розроблений разом з Facebook.

  

  У ньому зображено основні новини по подіях: повідомлення, фото і відео, опубліковані вашими друзями. Також з  елемента керування можна написати повідомлення або розмістити фотографію, «одобрити» або прокоментувати чужі записи.

  Тим, хто часто заходить на Яндекс і часто перевіряє оновлення на Facebook, напевно буде дуже зручно поєднати обидві ці дії.

  Встановити віджет Facebook на головну сторінку Яндекса можна вже зараз за цим адресом: http://www.yandex.ru/?add=32915&from=blog

  

• 

  Everything is awesome.

   » ‎ Toss
  Хочу зробити щось велике і дурне. Дурне, то не важливо, а важливо, що велике. Надіюся хватить натхнення.

• August 27, 2010
• 

  Український вибір відео – між маргінальним і реваншистським

   » ‎ Блог NewUkie
  

  

  Почувши про феєричну перемогу ФК Карпати над турецьким клубом на 93-й хвилині мені банально закортіло побачити це відео. Шукати довго не довелося, в моїй RSS стічці відразу декілька поважних джерел (авжеж в моїй стрічці лише поважні джерела) писали про цю спортивну подію. Одне джерело посилалося на емоційний фрагмент турецькою мовою викладену на російському РуTube, друге на фрагмент українською викладену на YouTube. На першому якраз посередині між турецьким і українським голом з’явилася дуркувата дівка обліплена російською націоналістичною символікою і закликала поздоровити російського президента з його святом. Другий, тепер україномовний фрагмент був озвучений патологічно нецікавим диктором. Феєричне відео перемоги українського клубу було для мене фактично (двічі) вбито подачою матеріалу. Втім не вперше.

  • Blog this on Blogger
  • Share this on del.icio.us
  • Share this on Facebook
  • Add this to Google Bookmarks
  • Add this to Google Reader
  • Email this to a friend?
  • Tweet This!
  • Email this via Yahoo! Mail

• 

  Устечко біля устя

   » ‎ Тут був Я

  В усті невеличкої річки Джурин, знаної своїм повноводним 16-метровим водоспадом, до Дністра притулилось старовинне село Устечко. Перші відомості про нього знайшли в 1414-му році, лише згадується там воно як Устє.

  

  У кращі свої часи, Устечко було навіть містом. З дарованим правом на самоуправління, невеличким магістратом і ярмарком.

  Власне, цьому не треба дивуватись — віддавна тут була переправа через Дністер. Мешканці Устечка для подорожніх тримали шинки, давали нічліг. А ще — торгували деревним вугіллям і виробами з глини.

  

  Село вважалося доволі заможнім. І досі тут шукають ніби закопані євреями-шинкарями скарби. Проте в наші дні село не може похвалитись ні гончарством, ні корчмами. Та й від іудейської громади не залишилось ні сліду.

  Стара дорога проходила прямо через село, і далі, низьким мостом — на другий бік Дністра. Польський міст вцілів навіть під час війни. Проте згодом користуватись ним стало геть неможливо. Нову переправу побудували в 1978-му. Височенний міст, як стверджують аборигени, є одним з найбільших в Європі.

  

  

  Вже не знаю, чи розчаровувати їх чи не варто. Хоч міст і дійсно височенний, як за українською міркою. Це дозволило йому залишатись діючим і під час повеней — більшість інших мостів Дністер робив непроїзними.

  Від тої великої води Устечко, як і чимало придністровських сіл добряче постраждало за останні роки. Особливих збитків завдала повінь 2008-го. Дністер тоді розлився до небачених розмірів.

  

  

  Люди, котрі самі перші попадають під підтоплення, то вони вже привикли до тої біди, але реагують все як трагедія. Тим більше після того підтоплення 2008 року. Їм виплатили компенсацію, вони поробили собі непогані ремонти, придбали нові меблі, бо то вони масово були постраждали, і зараз нова вода, — розказувала вже про повінь 2010-го Лілія Бабин, голова Устечківської сільради.

  Старий міст чи то знесло льодоходом в 1980-му, чи то підірвали під час знімання якогось фільму — я чув і таку історію. Від того часу дорога з Городенки на Товсте не проходить більше через саме село. Може цим пояснюється втрата його мешканцями інтересу до подорожніх?

  Кам’яну церкву святої Параскеви збудували на місті давнішого, дерев’яного храму в 1881-му. В ті роки тут мешкало під дві тисячі греко-католиків. Нині все населення – біля 800 чоловік, з яких чи не половина – десь на заробітках.

  

  

  Довкола церкви та біля дерев’яної каплички в останні роки понавстановлювали статуї клонованих Богородиць і янголів (прости мене, Боже, за цинізм).

  

  

  Проте значно романтичніше виглядає закинутий польський костел 1876-го років. Храм не діє вже від війни, на згадку про яку його стіни щедро «прикрашені» слідами від куль.

  

  

  Він ніби підпорядковувався червоногрудському костелу (нині це територія села Нирків зі всім відомими мальовничими руїнами замку). В радянські часи нирківському колгоспу, тому самому, чиї свинарники складені з замкового каміння підпорядковувались також господарства Устечка.

  

  Устечко на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва — 490 км (понад шість годин дороги), від Тернополя— 122 км, Івано-Франківська – 88 км, Чернівців — 72 км.

  Поруч варто дивитись на легендарний Червоногруд, пам’ятки Товстого і Городенки.

  
  Переглянути більшу мапу

  

  Бонус-трек

  Цього разу додатком буде промо-ролик Устечка. В останні роки тут намагаються розвивати зелений туризм. І не зважайте на якість відео та чудову вимову дикторші. Як на мій погляд, таку ініціативу слід вітати й усіляко підтримувати.

  Та ж обласна влада могла б відпиляти шматок бабла не лише на богоугодні якісь справи, а назнімати за 5 копійок таких роликів про всі тернопільські принади та й завісити ними пів інтернета.

• 

  Америка має таланти

   » ‎ Electric
  
  
  

  Надіслав колєга в аську:
  

  
  

  

• 

  Я ж кіт!

   » ‎ Nolex

  Попалась прикольна картинка. Незнаю чим вона мені так сподобалась, але щось в ній є особливе.

  
• 

  Інтернет-банкінг, УкрСоцбанк

   » ‎ Nolex

  Інтернет-банкінг (англ. Online Banking) – можливість доступу до власного рахунку безпосередньо через Інтернет.

  Давно хотів підключити Інтернет-банкінг собі, щоб можна було перевіряти поточний рахунок на картці та можливо здійснювати певні платежі. Погодьтеся, це зручно – можна в будь-який момент зайти на сайт і подивитися, скільки коштів на рахунку, або перевести їх комусь. Так вже склалося, що я користуюсь послугами УкрСоцбанку( в університеті пропонувати безкоштовні картки для стипендії від УкрСоцбанку, я погодився).

  Ось коротка схема підключення Інтернет-банкінгу для УкрСоцбанку:

  

  1. Заходимо на сайт УкрСоцбанку, а саме на сторінку Інтернет-банкінгу.
  2. Вибираємо спосіб реєстрації в системі. Або через одноразові паролі, або через ПІН-2. ПІН-2 з’явився недавно і на моїй картці його не було, тому я використовував одноразові паролі, які можна отримати в банкоматі в меню “Інші сервіси”. Після того як банкомат роздрукує ці паролі, можна реєструватись на сайті.
  3. Проходимо реєстрацію на сайті, там все просто і ясно. Після того як пройдена реєстрація можна заходити під своїм логіном і паролем і користуватись всіма послугами.

  Основні можливості Інтернет-банкінгу для УкрСоцбанку:

  1. Перевірка рахунку – безкоштовно.
  2. Виписка – безкоштовно.
  3. Блокування картки.
  4. Міні-виписка – 0.50 грн.(правда мені в банку так і не змогли пояснити яка різниця між звичайною випискою і міні випискою).
  5. Платежі – ось тут в них недолік серйозний. Кошти можна надсилати тільки користувачам УкрСоцбанку. Якщо я захочу здійснити платіж на картку ПриватБанку, або Аваль, то через інтернет-банкінг в мене нічого не вийде, потрібно йти в банк або здійснювати платіж через банкомат. Незручно трохи, але що поробиш.
  6. Ваучери на мобільний зв’язок та Інтернет – не користувався, деталей не знаю.

  В цілому, річ приємна і зручна. Ну і в принципі безкоштовна, тільки деякі послуги платні(міні-виписка, наприклад).

  Хочу электронную сигарету! Только куплю электронные сигареты и брошу курить. Доставка по Киеву.

• 

  Mafia 2

   » ‎ Nolex

  Mafia 2 – це гра, яку я чекав вже десь 5 років, і ось нарешті роботу над нею завершено і гра поступає в продаж. Перед Mafia 2 була Mafia: The City of Lost Heaven, яка мені дуже сподобалась своїм сюжетом і гемплеєм. Можна сказати, що це і фільм, і гра одночасно.  Хочеться вірити, що сюжет в Мафії 2 буде такий же потужний, як і в першій частині.

  10 серпня Mafia 2 Demo стала доступною для скачування, я скористався цією можливістю і встановив гру собі на ПК. Сподобалась графіка, фізика руху автомобілів, система боїв. Гра перейняла деякі елементи від GTA, що не дуже сподобалось(колекціонування речей, автосервіси, магазини одягу, бари, хотдоги та інше). Дуже порадувала атмосфера міста, все живе і розвивається. Люди спілкуються між собою, часто можна почути живі, унікальні діалоги. В демо-версії доступна тільки одна місія, тому оцінити сюжет немає можливості. Ледь не забув, музика в Мафії 2 теж на рівні, атмосфера 50-х років цілком передається.
  Скачати Mafia 2 Demo можна через Steam.

  Ось 5 скріншотів з демоверсії:

  
  
  
  
  

  Буквально через декілька днів гра з’явиться в магазинах і можна буде придбати ліцензійний диск Mafia 2. Демо-весія показала себе з хорошої сторони, тому, думаю, гра не підкачає.

  Онлайн продажа тренажеров и доставка по Киеву.

• 

  Адміральські Митки

   » ‎ Тут був Я

  Про загублене в подільських підгірках село Митки мені розказати нічого. Цікаве воно тим, що на пагорбі, у лісових хащах, які колись були парком, заховався майже казковий будинок із жовтої цегли. Палац адмірала Чихачова.

  

  Микола Чихачов — адмірал російського морського флоту, керуючий морським міністерством, член Державної ради. Одним словом, «человек и пароход» (іменем адмірала дійсно названо пароплав). Народився він у Псковській губернії, там мав родове помістя, де його й було поховано в 1917-му році.

  За своє довге життя Микола Матвійович пройшов шлях від гардемарина до адмірала. Плавав у східних морях, по Амуру, заснував першу російську фортецю на Сахаліні, був начальником морської оборони Одеси під час російсько-турецької війни.

  Сучасники (Вітте, Врангель) залишили про нього переважно схвальні відгуки. На відміну від імператора, який у своєму twitter’i щоденнику якось настукав от таке:

  Зашел к д. Павлу, который был нездоров вчера. После чаю читал довольно неудачное опровержение Чихачева на дельную записку Кази о флоте, масса подтасовок и неизворотливых объяснений! Обедали впятером.

  Одним словом, уявити цю людину в подільській глушині (а це і тоді була глушина) важкувато. Правда, за відомостями Блеки палац з парком адмірал будував не собі, а для доньки Софійки. Старожили стверджують, що навіть дерева було висаджено ім’ям коханої донечки — «СОНЯ».

  

  

  

  Дружина народила адміралу дев’ятеро (!) дітей. Була серед них і донька Софія, народжена в 1868-му. Та все ж, яким боком занесло адмірала на Барщину?

  Мені здається, я зрозумів яким. У 1862-76-му роках Чихачов очолює «Російське товариство пароплавства і торгівлі». Це була велика напівдержавна акціонерна компанія, такий собі Газпром на воді.

  Новозбудована Одеська залізниця, частина якої проходила східним Поділлям, якийсь час керувалась цією компанією. Очевидно, що десь тоді директор і придивився собі земельки «на чорний день». На доказ того є факт, що в 1867 той самий Чихачов стає власником маєтку в Мурованих Курилівцях.

  Можна запідозрити, що і Митки, до яких від Курилівців 30 км по прямій тоді ж стали належати запасливому контр-адміралу (до адмірала Чихачов дослужився в 1892-му). І якраз наступного року народилась Софійка.

  

  

  

  Якийсь з подільських маєтків Чихачов відписав і своєму сину Дмитру. Принаймні у списку депутатів III Державної Думи від Подільської губернії фігурує Дмитро Миколайович Чихачов, націоналіст і камер-юнкер.

  Що ж стосується Софії — то про її долю я нічого не знайшов. Тому процитую краще свідчення митківського старожила про долю палацу.

  До війни тут теж була школа, в роки війни був госпіталь — війна палацу не зачепила. А от після війни прийшов з Бару наказ розібрати палац та матеріали перевезти до Бару для побудування бані. Все село, включаючи жінок, зібралося на захист свого скарбу. Зі «зброї» мали лише граблі та сапи. Але, як ми бачимо, відстояли — і «великі начальники» відстали від споруди.

  Зараз у палаці загальноосвітня школа.

  

  Митки на Google-картах. Проїзд на автомобілі від Києва — 345 км (біля 4,5 годин дороги), від Вінниці — 86 км, від Хмельницького — 95 км. Щоб знайти палац біля ставу, в центрі села слід повернути праворуч (якщо їхати в напрямку Бару) і проїхати дорогою договори приблизно 500 метрів.

  
  Переглянути більшу мапу

  

• 

  А ви знаєте, де купувати посилання з англомовних ресурсів?)

   » ‎ Style)r
  

  Якщо проект, який ви просуваєте має достатній бюджет для купівлі якісних посилань, то Вам варто звернути увагу на такі сервіси як:

  • Біржа // дозволяє купити InLinks (контекстні) та Text Link Ads (блочні) посилання з помісячною оплатою.
  • InLinks.com — купуєте контекстні посилання з помісячною оплатою.
  • ReviewMe.com — купуєте цілі тематичні записи (наприклад, огляд про ваш товар або сайт) назавжди.
  • SponsoredReviews.com — купуєте цілі тематичні записи (наприклад, огляд про ваш товар або сайт) назавжди. На цьому сайті можна за $800 купити огляд у searchenginesland.com! :).

  Якщо у вас нема грошей, але треба тягнути сайт за long tails фразами, то тут підійде викупівля всього лайна (з відновлених сайтів) на sape.ru (тема працює, треба купувати посилання до 40 центів з ПР від 1).

  Ще є біржі getgoodlinks.ru i linkfromblog.com, але з цих бидлосервісів я б не радив щось купувати.

  Спонсори записів: Качайся дома! Предлагаем купить тренажер Аб Рокет в Киеве. Еще можно дешево ">купить тренажер в нашем онлайн магазине. Продажа тренажеров и доставках их по Киеву.

• 

  Ненавиджу фільми

   » ‎ Toss
  Про ЛГБТ, а також про жидів, а також ідіотські фільми, які ніфіга не знають про українців. Нажаль на них час від часу попадаюся, взагалі нездорово.

• August 26, 2010
• 

  Майстри перфоменсу

   » ‎ Electric
  
  
  

  Тепер щодня можна почути про такі дійства. Що десь там, такий чи така, зробили мега перфоменс. І всі так “вау, як це круто”, “я сі тащу як сморід по кальсонах”, “я ф шокє”, і т.д. Що там класного? Якийсь лобуряка вимажеться гімном, інший зробить нурка з другого поверху на бетон, ще хтось голову запхає в відро гноївки, чи зроблять секс на людях і видумовувати можна безмежно ще. І все заради чого? Щоб ніфіга не робити і ображатись на зауваження про дурість, а ще казати які ви тупі і далекі від “культури”. Яка це культура? Це якась пародія від тунеядців і нероб. Спокійно сприймаю складні видовища і театральні поставноки, проте з усмішкою дивлюся на так званих нових митців. І хай кажуть, Пікассо також недолюблювали і обгаджували, а тепер яка відомість. Я там нічого і тепер не бачу. Ви любите перфоменс?

  

  
  

  Підтримую українське: LightStorage – Проста пошукова машина MP3 музики – Lookformp3.net – Я люблю музику!

  
  

  

• 

  Ліон, але не кіллер

   » ‎ Тут був Я

  Одне з найбільших французьких міст заснували чи то самі гали, чи все ж римляни. Останні дивились на тодішній Ліон скоріше як на торговицю, бо ні фортеці, ні інших суто міських у їх розумінні рис поселення не мало.

  

  Не факт, що так вважали б ті ж Астерікс з Обеліксом. Та як би там не було, але в 43-му році до н.е. за постановою римського сенату до гальського поселення на Роні вводяться регулярні війська з тим, аби заснувати тут римську колонію.

  Місто назвуть Лугдунум (пагорб сонця), а справою тою опікується Луцій Мунацій Планк, на той момент вже колишній соратник Юлія Цезаря.

  

  Зараз той пагорб зветься Фурв’єр (від латинського forum vetus). Споруджену там в 1884-му році базиліку Нотр-дам-де-Фурв’єр видно здалеку. Перша церква була закладена на руїнах римського форуму ще в 1168-му.

  Після повстання гугенотів у XVI столітті залишилась лише одна башта, але й вона на початку XIX століття вже ледве стояла.

  Капеллу ту в 1830-45 роках розібрали і повністю відбудували заново. На вершині встановили позолочену статую Діви Марії. Поруч в 1872-му почали будівництво нової базиліки, яку завершили через 12 років, а оздоблювали аж до 1964-го.

  

  Правіше від базиліки видно металеву башту Фурв’єр висотою 86 метрів, точну копію фрагмента башти Ейфеля. Це ми дивимось на гору Фурв’єр з площі Белькур, про яку дещо згодом.

  

  Місто на перетині доріг між північчю і півднем активно розбудовується. Поруч з базилікою можна побачити руїни театру, терм, акведуків. За імператора Октавіана Августа (тобто за якихось років 15) Лугдунум вже вважається столицею Галії. Тут народились майбутні імператори Клавдій і Каракала, тож можна уявити собі значення цього міста.

  

  В римський період тут мешкало десь 40-50 тисяч людей. Для порівняння: в Парижі в ті ж роки — разів в десять менше. В 197-му році Лугдунум від щирого серця палять і грабують, тим самим завершуючи римський період біографії міста.

  

  Нове, середньовічне піднесення Ліона міцно пов’язане з католицькою церквою. Перших християн — ліонських мучеників — тут замочили ще за римлян. В XI столітті місто стає центром першого французького єпископату. А в 1173-му церква отримує повну владу над правосуддям, торговими, фінансовими, військовими і навіть звичаєвими справами Ліона.

  

  В місті відбуваються два Вселенські собори з двох десятків за всю історію християнської церкви. Це такі спеціалізовані надмасштабні заходи з визначення зовнішньої і внутрішньої політики. Щось схоже за збори засновників підприємства, лише без кадрових питань.

  Наслідками проведення Другого Ліонського собору стала чи не перша спроба унії з православною церквою, такий собі первісток Брестської унії з майбутньою появою греко-католиків.

  

  Зібрання ті відбувались в соборі Сен-Жан (інакше кажучи Івана Хрестителя). Його побудували також з давніх римських запчастин десь у XII столітті. Потім, як це було прийнято у середні віки, багато разів добудовували, перебудовували й тривало це до 1481-го. Менше як за сто років храм покоцали ті ж таки гугеноти.

  Катедра цікава не лише через свій вік. В соборі розміщено діючий астрономічний годинник, найдавніший у Франції. А ще — саме тут всемогутній в майбутньому Рішельє став кардиналом.

  

  

  До собору дотична споруда школи співу, яку датують ще XI століттям.

  

  Середньовічне місто переповзло з пагорба на річкову долину. (Зараз воно в купі зі згаданими соборами включене до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.)

  Міська громада все менше бажала миритись з всевладною церквою. У справу вмішується король Філіп Красивий й бере Ліон під опіку. Така королівська увага до міста збережеться і надалі.

  

  

  

  

  

  Наприкінці XIV — не початку XV століть Європа під владою чуми. Епідемія забирає третину мешканців Ліона, місто знову занепадає.

  Відродженню сприяє вигідне розташування міста. За указом короля проводяться щорічні ярмарки, а після податкової привілеї від Франциска I — стрімко розвивається текстильне виробництво. Від тої пори починається ткацька слава міста, апогеєм якої стане відоме нам з підручників повстання ліонських ткачів. Зі 120 тисяч жителів, 30 були так чи інакше задіяні у текстильній і шовковій промисловості.

  

  

  Як ви розумієте, це ми вже перескочили до буржуазного періоду історії міста. Його центр ще переповзає, цього разу на півострів Прескіль, утворений злиттям Рони і Сони. Найбільшим майданом не лише цього району міста, але й Ліону загалом, є площа Белькур. Вона третя за розмірами у всій Франції — 62 000 кв. м.

  

  

  Колись тут були пасовиська, аж допоки цю територію не викупив Людовік XIV. Майдан називають Королівським (після майбутніх революцій перейменують на Белькур), а в центрі встановлюють кінну статую короля-власника. Постамент підпирає парочка зі стражданням на обличчі, які символізують Рону і Сону.

  

  

  Літом тут мітингують профспілки й катаються на роликах, взимку — облаштовують ковзанку. Під площею — величезний торговий центр паркувальний майданчик, що дуже актуально для центра великого міста.

  

  

  З меншою помпою в 2000-му році на площі встановлено пам’ятник знаменитого уродженця Ліона — письменника-авіатора Антуана де Сент-Екзюпері. Позаду фігури льотчика стоїть маленький принц.

  

  На площі Тіро, де колись був монастирський сад, в середині XVII століття будується ратуша, Отель де Віль де Ліон. Кінну статую вже згаданого короля Людовіка XIV під час Французької революції з фасаду приберуть, а після реконструкції на те ж місце прилаштують Генріха IV (між іншим лідера гугенотів, які чимало напакостили історичним пам’яткам міста).

  

  

  На площі у часи Французької революції працює гільотина. Приблизно на цьому місці в 1891-му відкривається фонтан роботи скульптора Фредеріка Бартольді, масона й автора тої самої Статуї Свободи.

  Бартольді виграв оголошений мерією Бордо конкурс у 23 роки. Проте щось там не склалося й проект відклали. Після гучної слави Статуї Свободи влада Бордо намагалася повернутись до старого проекту, але тепер для неї той фонтан виявився задорогим, й ідею реалізували в Ліоні.

  Жінка на фонтані — то Франція, а керована нею квадрига — то головні французькі річки (Сена, Гаронна, Рона й Луара). З носів тих річко-коней валить пара. Вражає, одним словом.

  

  

  На площі ще кілька цікавих будівель. А під нею, між іншим також, не базар, а паркінг.

  

  

  Поруч — будівля Опера Нювель, названої так на честь свого архітектора. Будована в 1756-му споруда з часом виявилась замалою, й потребувала розширення. В результаті оперу капітально переробили, поглибивши її як долу, так і надбудувавши сміливу конструкцію згори.

  

  Раз вже мова про мистецтво, то не забуваймо, що Ліон є батьківщиною кіно. Тут жили брати Люмьєр, тут вони винайшли сінематограф, про Ліон була одна з перших в світі рухомих стрічок — «Вихід робочих з фабрики». Це її, а не «Прибуття потяга» демонстрували брати на легендарному показі на бульварі Капуцинів. (В мегабазі IMDB фільм має id 0000010).

  

  

  У міжріччі Рони і Сони в наші дні мають намір не лише плекати визнану архітектурну спадщину. Масштабний проект Коніфлюенс вживляє у старе тіло новий, модерновий зміст. Облаштовуються готельні й торгові комплекси, музеї, центри розваг, спортивні зали. Не знаю, як щодо Цезаря, але Астерікс з Обеліксом були б задоволені.

  

  

  

  

  p.s. Даруйте за фото, як ви зрозуміли, погодка була так собі.

  
  Переглянути більшу мапу

• 

  ukr.net оновив дизайн.

   » ‎ Toss
  Портал ukr.net оновив дизайн. Тепер він став плоскішим, зрозумілішим і сучаснішим.
  Погоду, курси валют зразу видно.
  

• 

  Безкоштовний мастер-клас по Microsoft SQL Server 2008/2008 R2

   » ‎ Одарчук Олександр

  Если на мастер-классах вам скучно то читалки электронных книг вам помогут скоротать время.

    

  Компанія Інком запрошує всіх взяти участь в безкоштовному мастер-класі по продукту Microsoft SQL Server 2008/2008 R2. Власне саме запрошення

  Уважаемые господа!

  Приглашаем Вас принять участие в бесплатном семинаре в формате мастер-класса – «Microsoft SQL Server 2008/2008 R2. Управляемость. Повышение доступности», который состоится в Центре Знаний 3 сентября 2010 г.

  Данный семинар в формате мастер-класса будет, в первую очередь, интересен ИТ-специалистам, в частности, администраторам баз данных.

  Его цели:

  познакомить слушателей с новинками Microsoft SQL Server 2008/2008 R2

  показать, какие возможности предоставляет SQL Server в управлении и обеспечении высокой доступности

  Сегодня Microsoft SQL Server 2008 – это надежная, производительная и интеллектуальная платформа данных, способная отвечать нуждам наиболее ресурсоемких бизнес-приложений. Ключевые отличия нового Microsoft SQL Server 2008 R2 – это высокая надежность и максимальная производительность СУБД и оборудования, а также инструменты персональной бизнес-аналитики для подготовки отчетов и анализа.

  В ходе семинара будут рассмотрены следующие вопросы:

  Ключевые новшества Microsoft SQL Server 2008 R2

  Централизация управления серверами.

  Policy-Based Management

  Управление ресурсами.

  Resource Governor

  Технологии High Availability

  Начало семинара – 17:00, 3.09.2010 г.

  Ориентировочная длительность – 2 часа.

  Зарегистрироваться на мероприятие Вы можете здесь ³⁸

  Будем рады видеть Вас в Центре Знаний!

  Читати повністю »

  Обговорити

  
  

  

• 

  "There must be a way of promoting human values without involving religion, based on common sense,..."

   » ‎ Микола Стрєбков
  “There must be a way of promoting human values without involving religion, based on common sense, experience and recent scientific findings.”
  
  - Dalai Lama
• 

  Рецепт чудової вечері

   » ‎ Микола Стрєбков

  125 грамів (одна коробочка) брі, чорний хліб і дві чашки чаю з молоком.

  
• 

  У мене творча криза

   » ‎ Микола Стрєбков

  З моменту прильоту зі Штатів моя корисність стабільно тримається в районі нуля. Наприклад, за сьогодня ледь спромігся розібрати свої вже виконані завданні і понаписувати нові.

  Треба зібратись.

  

• 

  Турнік tyrnik

   » ‎ Toss
  Вчора я збирав і возив бульбу, а сьогодні я зробив досягнення і підтягнувся на турніку 20 разів! Це було нелегко, зайняло 5-7 років підготовки (чисто так хобі і по приколу) і пів року дійсно інтенсивної підготовки. Ну, два роки тому, я підтягнувся 15 разів, але зараз, думаю, витягну і 21.
  Турнік - свинський інструмент, на якому важливу роль грають біцепси, але ще важливішу роль грає спина.
  Проте, яким я б там не був, я нічого крім підтягування і підйом-переворота на турніку зробити не можу. Зараз ставлю собі наступне досягнення, повне підтягування(з виходом на дві руки), яке чорт-зна як називається. Надіюсь, до старості.
  Спорт - наркотик і антидепресант. Я - неврівноважений наркоман.
  
  Ось воно, відео, до чого треба рости)
  

• 

  Натхнення

   » ‎ Electric
  
  
  

  Воно якось так раптово може прийти. Не сподіваєшся і на тобі. І це натхнення то така зараза, що любить завітати в той момент, коли ти не можеш скористатись з нього. Люди вже пробують носити з собою диктофони, відеокамери, записники і все це не допомагає. Тож скільки всього втрачається так і не дійшовши до втілення. Думки прилітають і миттєво щезають. Треба всім вчитись уміння лапати гарні моменти за хвоста.

  
  

  Реклама в блозі: Подари любимому спорт . Предлагаем купить тренажеры для дома в Киеве. Низкие цены на тренажери!

  
  

  
• August 25, 2010
• 

  Жаба UANetу

   » ‎ Electric
  
  
  

  Ця жаба розрослась до грандіозних розмірів і об’ємів та перетворилась на божка. А що це за створіння таке? Воно таке, що кожен блогер чи то медіа-магнат прагне створити власний, унікальний і неповторний ресурс. Скільки в нас сайтів знайомств, робіт, погод і інших подібних шняг. Проте, чи є якісь якісні і досконалі? Краще щоб було їх не сотня, а десяток, щоб дрібні об’єднались в більші і на теренах рідної мережі створилась здорова конкуренція, а не продукування великих куп гною.

  Але думаю, що така утопія нереальна. І за декілька років в нас будуть величезні компостні ями, в яких будемо довго колупатись поки віднайдемо потрібну золоту волосинку.

  А ви готові до гуртування?

  
  

  Реклама в блозі: Лучшие тренажеры для дома онлайн.