За клопотами не встигаєш навіть главу чергову викласти… Виправляю становище…
Розділ 9. Полегшення.
… Офіс гудів. Але це був вже не робочий гул. Піпл шмигав по коридорах у світерах та джинсах, сумки вже давно повантажили в автобус, який вже очікував відправлення. Очікували тих, хто запізнювався.
Сашко бігав по коридорах з останніми настановами. Телефон щоразу розривався…
- Варщук? Варщук, ти де, чорт тебе забирай? Автобус чекає тільки тебе! Пробки? Гелікоптера візьми! Щоб через 30 хвилин був!
Той самий діалог він повторював до всіх, хто запізнювався, причому без особливих змін - змінювалися хіба що прізвища.
Нарешті всі повантажилися. Останнім в автобус плигнув Сашко.
- Тисни! - наказав він водію…
… - Шановні колеги, але зараз просто друзі! Ми зараз тиснемо на газ у напрямку Донбасу. Я взяв найкомфортабельніший автобус, який тільки можна було знайти в Києві! Якщо хтось з вас взяв хоча б який-небудь стафф, то можете користуватися інетом - він в нас на борту є. Але не поспішайте - я пропоную почати з невеличкого спиртозіуму на нижньому ярусі буса. Там бар, якщо хтось вже встиг помітити. На ранок розберемся, дивлячись де тоді опинимося. І ще. Іро, підійди-но сюди…
Секретарка вигулькнула з-за Ігрича.
- Ви всі це вже знаєте. Мені дуже неприємно, що все вийшло настільки погано, мені дуже прикро, що від деяких людей, які спеціально не поїхали з нами, я почув ТАКЕ про себе і про Ірочку… Так-так, саме Ірочку. Тому прошу вас - не обговорювати надалі цю тему. Ми відкриваємо свої почуття зараз перед вами лише заради цього. Сподіваюсь, ви нас зрозумієте - ми теж живі люди, в нас теж є почуття…
Всі сиділи мовчки. Сказати було нічого. Любчики обнялися.
- На сьогодні моралістика закінчена. Тому…
Сашко вскочив ногами на дві спинки, протягнув руку вперед і крикнув:
- Таваґіщі! Сациалістічєская ґєвалюція, а катоґай так мноґа ґаваґіл вєсь пґаґґесівний міґ будєт завтґа. А сєґодня, - і він смачно причмокнув, - БУХЛО!
Салон випав…
… Веселий автобус-балаган гнав у глуху ніч через пів-України. Сашко взяв випивки з запасом, але вона розліталася з такою швидкістю, що він вже перелякався, що доведеться докупати по дорозі. 50 людей лакали алкоголь як коти молоко - швидко і величезними дозами… Зрештою всі почали тихенько розповзатися по своїх сидіннях, і ближче до 4ї ранку весь автобус спав як вбитий. Не спав лише водій, який позіхаючи крутив баранку, і Ірочка, яка дивилася в вікно і відчувала себе легше. Набагато легше…
… Вдень автобус влетів на територію Донбасу. Практично всі тут були вперше, а тому здивовано розглядали величезні коричневі гори…
- А що це за гора така? - спитала одна з працівниць.
- Он та? То вулкан.
Всі охнули.
- Причому діючий, - з насолодою додав Сашко.
Половина жінок тихенько зойкнула.
- Та тихше, боягузки. То терикони. Відвали зайвої породи з шахт… Педивікію читайте.
Всі полегшено зітхнули…
- Жора, а що це ми проїжджаємо? - крикнув водію Сашко.
- Та Святогірськ ніби.
- Ти ще не поїхав по об’їзній?
- Та тут нема такої, якщо супутнику вірити…
- Заїдь в центр міста, на вул. N, в мене там родичі живуть, я хочу на 20 хвилин заскочити.
- Зрозумів.
Автобус плавно вкотився на центральну вулицю.
- Спини отут. Так, панове, у вас є перерва 20 хвилин, аби вийти розім’яти ноги і купити сувеніри - це найбільший Донбаський курорт…
Ігрич закутався в шубу і вистрибнув на вулицю…
… Коли всі рушили далі, Саша оголосив опохмєл. По дорозі закупили з десяток ящиків пива, і воно розліталося ну майже як гарячі пиріжки. Коли пиво скінчилося, до Горлівки залишався з десяток кілометрів…
… - Отож, ласкаво просимо до Горлівки, одного з найбільших міст в Європі! Щоб не бути голослівним, скажу, що площа Горлівки без приміських зон - більше 400 квадратних кілометрів! Це вам не срані Хмельницькі, які можна на таксі за 3 бакси об’їхати! Мій будиночок знаходиться майже в центрі міста, де починається вже тепер елітний житловий район. В часи моєї молодості це був звичайний приватний сектор, а зараз там ціни на землю такі, що можна й*бнутись, їй-бо! Але я відволікся… Сьогодні в нас ознайомлення з місцевістю і вільний день, а ще закупимося харчами та іншим. Наші чарівні жіночки за бажанням щось нам нафігачать на святкову вечерю, еге-ж бо? Ну знаю, вас не радують такі перспективи, але треба, треба…
Чоловіча стать запосміхалася.
- Чуваки, а ви чого посміхаєтеся? В нас буде купа роботи, між іншим. Зрештою, якщо ми хочемо влаштувати собі свято, то ніхто не влаштує його краще, аніж ми самі, нє?..
… - Оце так хаус!
Саме так скрикнула мало не половина співробітників, які вийшли з автобуса прямо в дворі будинку. А подивитись було на що.
Як потім сам зізнався Сашко, натхнення для створення свого будинку він брав з будинку свого дідуся, який теж проживав у Горлівці. Надивившись на з розкошом обставлений двоповерховий будинок, Ігрич вирішив, що якщо він розбагатіє, то побудує ще кращий. І ось - мрія готова.
Імпровізована екскурсія по будинку вразила всіх остаточно. Чоловіки забалділи від більярдної, поєднаної з кімнатою для паління, а жінки вподобали головний зал з супутниковим телебаченням і величезним плазмовим телевізором, який займав пів-стіни.
Частину людей вирішили розмістити в будинку, а всіх інших, хто не вмістився - у будиночку для гостей, який було прибудовано до основного з переходом. Помістилися всі, окрім водія, але той вирішив, що спатиме на своєму робочому місті - в автобусі.
На дворі був канун 2021 року…
Рекламні місця вільні! Розмісти своє! alex.nightflash [at] gmail.com
Блоґ займається українізацією WordPress. Якісні теми, функціональні плаґіни, аналітичні статті – все це у нас, ще й українською 
